Ксилофон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ксилофо́н — Ударний музичний інструмент з визначеною висотою звуку. По дерев'яним пластинкам — клавішам інструмента грають спеціальними паличками, з наконечниками з дерева, пластику або щільної резини.
Клавіатура сучасного ксилофону настроюєтся по звуках хроматичної гами, подібно фортепіанній. Під клавишами ксилофону разташовані спеціальні трубки-резонатори, які роблять звуачання більш об'ємним. Діапазон ксилофону — 3,5 або 4 октави (від g1-c2 до g4-c5). Раніше вироблялися інструменти з розширеним діапазоном (4-5 октав), що називалися ксилоримба.
Найпопулярніша [деревина]] для виготовлення клавіш — палісандр. Останнім часом все частіше використовуються ксилофони з пластинами з різних пластиків. Такі клавіши міцніше дерев'яних і ліпше тримають стрій, хоча й поступаються в барвистості звучання.
Наибільшої популярності ксилофон досяг в кінці XIX і першій половині XX ст., завдяки виконавцям-віртуозам, що виконували перекладення класичних творів та регтайми. В сучасності ксилофон — один з основних ударних інструментів симфонічного оркестру. Як сольний інструмент використовується рідше, значно поступаючись по тембровим можливостям маримбі.
Народні ксилофони зустрічаються в музиці країн Індонезії, Африки, Південної Америки.
