Берестейський мир
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Берестейський мир (Брестський мир) - мирний договір між Українською Народною Республікою з одного боку, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бресті (Бересті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18.
Ініціатива у мирних переговорах з Німеччиною та її союзниками належала рад. Росії. 3.12.1917 Раднарком РСФРР звернувся з відповідною пропозицією до Берліна, 15.12. обидві сторони уклали перемир'я, після чого в штабі німецьких військ у Брест-Литовську почалися мирні переговори. Лінія фронту проходила по тер. УНР, і Українська Центральна Рада мусила визначити своє ставлення до них. Лідери УЦР розуміли, що країни Четверного союзу програють війну. Приєднання до сепаратних переговорів перетворювало майбутніх переможців на ворогів будованої ними держави. Проте вибору у них не було: народ бажав миру. На нараді керівників провідних партій - есерів і соціал- демократів - було визначено делегацію УНР у складі прем'єр-міністра В.Голубовича (голова), М.Левитського, М.Любинського, М.Полоза і О.Севрюка. 1 січня 1918 делегація прибула у Брест-Литовськ і поставила питання про свою участь у переговорах, наполягаючи на самостійному статусі. Нарком закорд. справ Росії Л.Троцький змушений був заявити, що рос. делегація визнає право націй на самовизначення і не вбачає перешкод для участі делегації УНР у переговорах як самостійної. Від імені Четверного союзу міністр закорд. справ Австро-Угорщини О.Чернін заявив про визнання делегації УНР повноправним учасником переговорів. Формальне визнання УНР як самостійної держави союзники відкладали до моменту укладення мирного договору. Л.Троцький наполіг на перерві у переговорах до кінця січня 1918. Рос. сторона повинна була визначити, як поставитися до тяжких умов миру, включаючи великі територіальні втрати, які висунули союзники. Крім того, затягуючи переговори, Раднарком бажав виграти час, щоб завершити захоплення більшої частини тер. України, включаючи її столицю Київ, що давало можливість замінити делегацію УЦР делегацією проголошеної наприкін. грудня 1917 рад. України (див. Перший (харківський) з'їзд рад 1917).
Після відновлення переговорів 1.2.1918 Л. Троцький заявив, що в складі рос. делегації перебувають представники укр. радянського уряду Є.Медведев і В.Шахрай. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому мирний договір, укладений з представниками УЦР, не можна розглядати, як мир з УНР. У відповідь виконувач обов'язків голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР (див. Універсали УЦР) і зажадав формального визнання УНР цілком самостійною, ні від кого не залежною державою.
О.Чернін від імені Четверного союзу заявив, що є всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнар. договори. У Німеччині і Австро-Угорщині продовольча проблема була дуже гострою, і договір з Україною міг певною мірою поліпшити становище. Заради укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передачу їй Холмщини з Підляшшям і на виділення західноукр. земель у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край. На відміну від укладеного пізніше (3.3.1918) мирного договору з Росією, договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити взаємні екон. відносини. Зобов'язання УНР були цілком конкретні: за першу половину 1918 поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн п хліба, 2 750 тис. п м'яса (живою вагою), іншу с.-г. продукцію і пром. сировину. За умовами договору, укладеного з Росією 3.3.1918, Раднарком зобов'язувався визнати законність уряду УЦР на тер. України і укладений ним договір із країнами Четверного союзу, Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь- яку агітацію і пропаганду проти уряду і громад, установ УНР, укласти з нею мирний договір. Договір від 9.2.1918 врятував Україну від поглинення рад. Росією. Неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі госп. статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-нім. командуванням в Україні, відтак до падіння дем. УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.
