Великі Кусківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Великі Кусківці

Область

Тернопільська область

Район/міськрада

Лановецький район

Рада

Великокуськовецька сільська

Код КОАТУУ

{{{Код КОАТУУ}}}

Основні дані

Засноване/перша згадка

—

Населення

740

Площа

0.12 км²

Щільність населення

7.9 тис. осіб/км²

Поштовий індекс

47413

Телефонний код

+380 3549

Географічні координати

Висота над рівнем моря

Водойма

Відстань до обласного центру

км

Відстань до районного центру

км

Адреса місцевої ради

Вели́кі Куськівці – село у Лановецькому районі Тернопільської області. Центр однойменної сільської ради (1944р.)

Діють: поштове відділення, будинок культури, бібліотека, 3 крамниці, ЗОШ 1-2 ст., де розміщено виборчу дільницю № 159 Територіального виборчого округу № 167 Президента України (2004), № 87 територіального виборчого округу № 166 з виборів та народних депутатів України (2006). Розташоване за 10 км. від райцентру, 7 км. від найближчої залізничної станції (с. Бережанка), 15 км від м. Вишівець, 40 км. від м. Кременець, 380 км від Київа.

Закріплено 1.2 тис. ГА сільгосп угідь, з яких 1.1 тис ГА орних чорноземів лісостепової зони. Провідне місце сільсько-господарського виробництва посідала продукція зернового та м’ясо-молочного напрямків. Історично (1902) с. складалося з 198 дворів на 724 душ чоловічого та 760 душ жіночоно населення, діяв водяний млин, рибне господарство, ґуральня, панський фільварок з розведення тваринництва та садівництва. З часом с. досягло розвитку до 338 дворів та 957 душ жителів обох статей (1972). Зараз там мешкає 740 осіб (2003).

Під час Першої світової війни до села була прокладена вузькоколійна залізнична колія, а після Другої світової – діяв електромлин (1970), стрічкова пилорама (1967), кормоцех (1969). Перша писемна згадка - 1648 р., записане як "Кушиківці" у володінні князів Вишевецьких. В.К. згадані у документах вже з 1785 р. як Коськівці. Пербувало у власності графів Ржеутського, що мав великий осідок у сусідньому с. Борсуки, проте після 1950-х років ХХст. палац не зберігся, пізніше у Мілевича, а ще у панів Кучальських.

Дерв'яна Архангело-Михайлівська церква (1818-1933) збудована селянами і поміщицею Іванною Кучальською. У 1933-1937рр. інж. Т. Краффтом, підр. Ф. Васильєвим, Я. Прибитом побудована нова цегляна ц., розрахована на одночасні відвідини 1250 прихожан. Освячення Високопреосвященнішим Алексієм, Архієпископом Волинським відбулося 12.07.1937 р. в День Петра і Павла. Іконостас у ній перенесений зі старої дерев’яної сільської церкви існує до цього часу.

Приписна дерев’яна церква с. Синівці в честь Успіня Богородиці, побудована ( 1862р.) із старої та освячена 1870р. з дзвіницею на 4-х стовпах. Поряд з цим у 30-х роках ХХ ст. Афіногеном Євдокимовичем Арабським побудована нова церква Святого Михайла, яку за часів комуністичного безбожництва розібрали. Відносилася до УГКЦ та розміщувалася на його обійсті.

Церковно-приходська школа діяла від 1886 року. У 1902р. у селі було: військових 20 дворів у яких мешкало: чол..- 81, ж.- 74; селян 88 дворів, де було чоловіків – 353, жінок – 351; разом 198 ½ дворів, чоловіків – 724, жінок – 760. На кошти селян душпастир Петро Трелєцький побудував цегляне приміщення школи під бляхою, яку посвятили 29.11.1900 року, збереглася до цього часу. За це він мав імператорські відзнаки.

[ред.] Персоналії села

Приходський священик з вересня 1895р. був Петро Кирилович ТРЕЛЕЦЬКИЙ (16.01.1861 - після 1902? раптово помер від тифу, похований у селі), народжений у с. Скупильська Рівненського повіту. Дружина Марія Іннокентівна (07.01.1871р. - ?). Їх діти: Марія (27.06.1891р. - ?), закінчила Єпархіальне жіноче училище у Кременці; Наталя (03.07.1895 р. - ?), закінчила Єпархіальне жіноче училище у Кременці; Сергій (04.07.1896 р.- 1941р.(?); Михайло (20.09.1900 – 1941р.); Олена (21.09.1901 - ?). Його два сини пішли на фронти Другої світової і там загинули. Дяк з 01.11.1876 р. Онисим Йосипович КОСТЕЦЬКИЙ (15.02.1851р. - ?), у с. Великий Раківець, Кем’янецького повіту. Дружина Дарія Вінсентівна (19.03.1857р. - ?). Їх діти: Олександр (23.11.1886р. - ?); Наталя (05.05.1891 р. - ?); Дарія (03.03.1899 р.- 1941р.(?); Михайло (20.09.1900 – 1941р.); Олена (21.09.1901 - ?).

У селі народилися також визначні вчителі: Афіноген Євдокимович АРАБСЬКИЙ (1883 - 1937), який у 1919-1921 р. навчався на історико-філологічному факультеті Кам’янець-Подільського державного Українського Університету, де його вчителями були І. Огієнко, М. Драй-Хмара, І. Крип’якевич, Білецький, М. Біднов, Плевако, Попович;

Олексій Афіногенович АРАБСЬКИЙ (26.07.1914 ст.ст.- 1939 (? пропав безвісти) – депутат по Нападівському виборчому окрузі до Народніх зборів Західної України у Львові, що проходили з 24 по 26 жовтня 1939 р. Член Кременецької ОУН з 30-х років ХХ ст.

Оксана Афіногенівна ВОЙТОВИЧ (25.12.1925-04.05.2006), учасник УПА на псевдо "Гілка", засуджена на 10 років, відбувала покарання у Казахстані(1948-1956), активна учасниця Кенгірського повстання (1954р.), а також його діти: Олімпіада (1922 - 2001) вчителька села у 1944 - 1946рр., в інших селах Лановвеччини (1947-1957), з кінця 50-х років у Львові. Ще були вчителями донька Галина (1920-1997 у Тернополі), син Ярослав (1930 - 2003 на Закарпатті).

Руслан Трохимович БАРАН (16.09.1958), кандидат економічних наук, відомий вчений з економіки та фахівець права, організації комерційної експлуатації авіаційного транспорту й міжнародніх повітряних сполучень, організації та правового регулювання перевезень, летовищної справи, почесний працівник авіаційного транспорту України, доцент кафедри Економіки та підприємництва Львівської державної фінансової академії, Директор з економіки Державного авіапідприємства “Львівські авіалінії”, комерційний директор Державного підприємства «Міжнародний аеропорт “Львів», доцент Львівського факультету Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту.