Гольдельман Соломон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гольдельман Соломон Ізраїлевич (Шалом; 1885, м. Сороки, Бессарабія (тепер Молдавія) - 03.01.1971, Єрусалим) - визначний діяч української єврейської громади, вчений-економіст. З 1905 р. член єврейської партії Поалей-Ціон. За ініціативою Гольдельмана Поалей-Ціон першою з неукраїнських партій визнала Центральну Раду. В 1917-1918 входив до складу Української Центральної Ради від Поалей-Ціон. Був головним редактором одеської газети мовою їдиш «Ундзер лебн» («Наше життя»), речника Поалей-Ціон.
До призначення 26.12.1918 міністром єврейських справ А.Ревуцького, Гольдельман виконував обов’язки секретаря з національних питань, за його пропозицією Директорія 10.12.1918 прийняла постанову про відновлення національно-персональної автономії для національних меншин. В 1919 - товариш (заступник) міністра торгівлі і промисловості, згодом - товариш міністра праці. З 1920 перебував в еміграції у Чехословаччині. Викладав в Українській Господарській Академії у Подебрадах (з 1925 - професор) та Українському Технічно-Господарському Інституті.
У 1930-х рр. перейшов до активної сіоністської діяльності, організував у Празі Інститут сіоністської освіти, який пізніше був перетворений на Вищу сіоністську школу (проіснувала до 1938 р.). Закликав радянських євреїв не піддаватися на пропаганду стосовно єврейського майбутнього у СРСР, зокрема переселення до Біробіджану або влаштування сільськогосподарських колоній на півдні України чи в Криму.
У 1939 переїхав до Палестини, організував Заочний Інститут сіоністської освіти (1940-1960), де читав лекції, зокрема про євреїв СРСР, у яких твердив, що єдине вирішення єврейської проблеми - виїзд до Палестини (згодом Ізраїлю). Водночас активно листувався з українською еміграцією, брав участь у періодичних українських виданнях, критикував антисемітизм в УРСР та українських колах за кордоном. Помер у Єрусалимі.
Автор праць з економіки і національно-етнічних проблем, серед яких “Листи про Україну. Матеріали до історії українсько-єврейських відносин за часів революції” (1921), “Населення і комуністична партія в радянській Україні у національному і соціальному розрізі”, “Жидівська національна автономія в Україні 1917-1920 рр.” (Мюнхен, 1963) та ін.