Голіцин Дмитро Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Голіцин Дмитро Михайлович (1665 — 14(25).4.1737) — російський державний діяч І пол. 18 ст., князь. В 1701 — надзвичайний посол Московської держави в Стамбулі. У 1711-18 — київський генерал-губернатор. Перебуваючи на цій посад, в записках до московської центральної адміністрації радив їй шляхом проведення політики інтриг поглиблювати протиріччя між старшиною і гетьманом та заохочувати таємні доноси, щоб таким чином контролювати політичну ситуацію в Гетьманщині. З 1718 — сенатор, 1726-30 — член Верховної таємної ради. Керував складанням “кондицій” (умов), які значно обмежували самодержавну владу при вступі на престол Анни Іванівни. В 1736 був звинувачений у службових зловживаннях (очевидно, за наказом цариці) і засуджений до смертної кари (згодом замінена на довічне ув'язнення). Помер у Шліссельбурзькій фортеці.
