Денікін Антон Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анто́н Іва́нович Дені́кін (* (16) 4 грудня 1872, Варшава — † 8 серпня 1947, Анн-Арборн, США)) — російський військовий діяч, ген.-лейтенант російської армії, головнокомандуючий антибільшовицькими силами Півдня Росії під час громадянської війни 1918-20 у Росії.
Н. у Варшаві. В 1892 закінчив Київське піхотне училище, в 1899 - академію Генштабу. Учасник першої світової війни, командир дивізії, корпусу, в 1907 - командуючий військами Західного і Південно-Західного фронту.
Наприкінці 1917 разом з Л. Корніловим і М. Алексєєвим став організатором Добровольчої армії, яку очолив після загибелі Л. Корнілова (13.4.1918). Весною 1919 Добровольча армія під командуванням Д. розпочала наступ з Північного Кавказу, захопивши в червні Донбас і Харків. На окупованій денікінцями українській землі проголошувалась ідея “единой и неделимой России”, здійснювались погроми українських культурних установ і шкіл, проводились масові репресії проти української інтелігенції.
31.8.1919 денікінські війська увійшли у Київ, який був зайнятий частинами Армії Української Народної Республіки і Української Галицької Армії. Бої між українськими військами і денікінцями тривали протягом вересня-жовтня 1919. Потрапивши в ході боїв у надзвичайно складні умови (епідемія тифу, брак набоїв), Начальна Команда УГА була вимушена 6.11.1919 (офіційно 17.11.1919) підписати договір з Д. про входження УГА до складу “Збройних сил Півдня Росії” (офіційна назва армії Д.). Диктатор ЗОУНР-ЗУНР Є.Петрушевич виступив проти рішення командування УГА. Зрештою, цей договір так і не набув сили через швидкий відступ військ Д. під ударами більшовицької армії.
Рештки денікінських частин відступили у Крим і в березні-квітні 1920 увійшли до складу армії ген. П.Врангеля. Д. емігрував за кордон. Помер у місті Анн-Арборні (США), 3 жовтня 2005 року на цвинтарі Донського монастиря в Москві відбулося перепоховання генерала Антона Денікіна з дружиною Ксенією.
Автор мемуарів: “Очерки русской смуты” (т.1-2, 1920-22, т.З-4, 1924-25) та ін.
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |