Деріївка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дерíївка - село Онуфріївського району Кіровоградської області.
Центр сільської ради, розташоване на правому березі Дніпра при впадінні річки Омельника, за 30 км на північний схід від районного центру.
Населення - 1231 осіб (за іншими даними, 1141).
Село стало відомим, завдяки розкопкам Дереївського могильника, як один з центрів середньостогівської культури. Розкопки вказують на Деріївку, як місцевість де вперше в історії людства був приручений кінь.
Зміст |
[ред.] Історія
Село засновано в кінці XVII століття і відоме я Дереївська слобода (інколи зустрічається у записах як Дереївка).
24 грудня 1751 року, згідно з указом імператриці Єлизавети Петрівни на територію Кіровоградщини були переселені серби з Угорського королівства, що входило до складу Австрійської імперії.
З цієї дати починається історія військово-землеробської колонії Нової Сербії. Створена для оборони південної України від нападів турків і кримських татар, Нова Сербія становила собою ряд захищених земляними укріпленнями (шанцями) поселень. Кожний з двох новосербських поселенських полків складався з 20 рот, які займали визначені ділянки території з ротними поселеннями у центрі.
Переселенцям було дозволено перейменовувати на свій лад відведені їм селища. Багатьом ротним поселеленням, на згадку про батьківщину, переселенці дали назви своїх рідних місць, завдяки чому можна встановити географію витоків новосербських колоністів.
Таки чином село Деріївка було ротними поселеннями (шанця 6-ї роти пандурського полку) Нової Сербії, і під час існування Нової Сербії (1752-1764) мало назву Вілагош - на честь батьківщини переселенців (зараз Румунія; назва в перекладі з угорської означає "світле" або "мирне").
У 1776 р. генерал-губернатор Новоросії князь Г.О.Потьомкін видав розпорядження замінити іноземні назви колишніх новосербських шанців.
[ред.] Археологічні розкопки
У 1952-1962 рр. поблизу с. Деріївка в результаті археологічних розкопок Дереївського могильника під керівництвом Дмитра Телегіна виділено один із центрів історико-культурної спільності - середньостогівську культуру. Крім того ще два могильники, пов'язані з Дніпро-Донецькою культурою.
При розкопках було знайдено найбільшу кількість кінських костей, що датуються 4 тис. до н. е. На зубах деяких екземплярів спостерігались сліди пошкоджень, які можуть свідчити, що вони були залишені уздою. Археологічні дані дозволили американській дослідниці Марії Ґімбутас зробити висновок, що в цій місцевості вперше в історії людства був приручений кінь. Згідно з курганною гіпотезою, висунутою Марією Ґімбутас, Деріївка (Dereivka) як один з центрів середньостогівської культури є батьківщиною пра-індоєвропейців.
6000 років тому, звідси індоєвропейські мови доволі швидко, завдяки більшій мобільності кіннотників, поширювались на Схід, на Захід, на Північ і на Південь. Проте, згідно з іншими теоріями, носії середньостогівської культури є предками не всіх індо-європейців, а тільки індо-аріїв.
Зараз Дереївський могильник, як і частина села Деріївка – куток Колодівка – вже понад 40 років покояться під водами штучного Дніпродзержинського водосховища.
[ред.] Інфраструктура села
У Дереївській середній школі навчається 160 учнів і працює 21 вчитель.
В селі діють будинок культури та бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт та 3 магазини.
[ред.] Сільське господарство
Основними землекористувачами в селі є:
- СТОВ "Придніпров'я" – 1504,2 га,
- ТОВ "Еліта Придніпров'я" – 290,3 га,
- СФГ Агрофірма "Славутич" – 341 га та інші.
Всього по сільській раді задіяно 2743 га ріллі.
[ред.] Промислові об'єкти
- Каменедробильний завод
Деріївське родовище граніту знаходиться в північно-західній частині с. Деріївка в 3 км на правому березі Дніпра.
До 1997 року розроблялося Дереївським каменедробильним заводом.
Представлене гранітом та габро.
Поряд з існуючим кар’єром за 5 км на південний схід розташоване перспективне родовище (Червоні камені) розового граніту та габро, які тут виходять на поверхню.
