Києво-Печерський патерик
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Патерик Києво-Печерський, але, можливо, варто це додатково обговорити |
КИЄВО-ПЕЧÉРСЬКИЙ ПАТЕР'ИК – пам’ятка оригінальної літератури Київської Русі, збірка релігійно-фантастичних оповідань про історію Києво-Печерської Лаври та перших її подвижників (див. також Патерик Києво-Печерський). Творено у першій чверті 13 ст.(після 1215, але не пізніше 1230). Найдавніші рукописні збірки, що збереглися, датуються 15 ст. Основу К.-П.П. становили оповідання монаха Полікарпа, написані 1223-1233 рр., і послання до нього колишнього печерського ченця єпископа у Суздалі і Владимирі Симона, а також Лаврський літопис 1076 “Про перших чорноризників лаврських”. Пізніше до К.-П.П. увійшли “Житіє Феодосія Печерського”, складене Нестором у 1108 р., “Казання про створення Печерської церкви” і ряд уривків з літописних пам’яток. Патерик прославляв будівників і живописців (зокрема, Алімпія), окремих діячів Києво-Печерського монастиря, пропагував єдність Руської землі. Відомо близько двохсот списків патерика. Справив значний вплив на розвиток жанру “патерик”. Вперше надрукований в 1635, вдруге - у друкарні Києво-Печерської Лаври в 1661.
В оповіданнях К.-П.П. багато побутових деталей, які характеризують життя в монастирі, ставлення князів до монастиря, роль варягів у культурному житті, життя Києва тощо. Поряд з реальними відомостями подаються і фантастичні оповідання (чорти виконують накази святого тощо). Патерик є цінним історичним джерелом для вивчення подій 11-13 ст., а також для вивчення історичної суспільної думки, літописання та літературних жанрів того часу.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України. за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
