Мацинський Іван
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Мацинський (9 квітня 1922-1987) — український поет та перекладач зі Словаччини.
Народився Іван Мацинський у містечку Меджилабірці на Східній Словаччині в родині залізничника. Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві, Вищій школі суспільних наук у Празі та на філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві. Спочатку писав російською мовою, але під впливом української літератури перейшов на українську мову. Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів журналу “Дукля” та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював. Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини. Автор шести поетичних збірок, прозових творів і наукових досліджень з карпатоукраїнської літератури, перекладів із словацької та чеської мов.
УКРАЇНСЬКА МОВА (уривок)
З “Кобзаря” - у світ вікно, із “Русалки Дністрової” ще й сьогодні п’єм вино. Дивна п’янкість браги тої стала любою давно, і Шевченко, і Шашкевич біля рідного села це не шепіт комишевий і не лепет кришталевий заростів та джерела.
Це їх слово, слово, слово, що запліднює пісні: наче бджоли клопітні, ті слова в погожі дні облітають гарячково луки й обшири земні. Звідусюди чуть нові ще незнані співи досі, бо земля, хребти її - пелюстки в чудовій рожі.
