Типик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Типик, з грец. Типікон, кн. зразків, зб. церк. приписів (рубрик), як відправляти поодинокі нічнодневні богослуження у тому чи тому випадку. Богослуження у Сх. Церкві відбуваються у різних циклах, які між собою переплітаються, з чого виникають різноманітні комбінації відправ. Т. збирає в одне всі можливі комбінації і подає точні вказівки, як у тому чи тому випадку «уставно» (звідси Устав), тобто зразково відправляти те чи те богослуження.

На Україні від часів св. Теодосія Печерського († 1074) уживався т. зв. Студитський Т. (від царгородського монастиря св. Теодора Студита, а від 15 в. його замінив Єрусалимський Т. (з Лаври св. Сави б. Єрусалиму). Рукописні Т. мають назву Устав або «Око церковноє». Т. спершу друкувався окремими частинами, в кін. богослужбових кн. (т. зв. Маркові глави), а далі появився окремою відбиткою скорочено у Почаеві 1766. Повний Т. п. н. «Устав Церковного ПЂнія» появився там само (1780). На Зах. Укр. Землях систематичний виклад Т. видав Я. Досковський у Перемишлі (1852, дальші вид. 1870, 1903) та О. Микита в Ужгороді (1890, 1901). Найкращий з усіх укр. Т. «Типік Церкве Руско-Католіческія» І. Дольницького (1899). За його вказівками виходять щорічні церк. устави, що їх звич. друкують окремою відбиткою або в календарях.