Цамблак Григорій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цамблак Григорій (Саблак, Самвлак, Цамвлак; світське ім'я - Гавриїл; н. бл. 1364 -п. 1419, за ін. дан. - 1420, після 1450) - церковний і освітній діяч, невизнаний Митрополит Київський і Литовський (з 1415).
Народився у Тирново (Болгарія). Походив з болгарського аристократичного роду.
Був учнем болгарського просвітителя Є.Тирновського.
З 1389 р. перебував на Афоні, пізніше - у Пантократоровському монастирі у Константинополі.
У 1401-1409 рр. обіймав церковні (пресвітер та ігумен монастиря) посади у Молдові та Сербії, займався проповідницькою і літературною діяльністю.
Здобув прихильність великого князя литовського Вітовта. За його підтримки в листопаді 1415 р. у Новогрудці на соборі руських єпископів (були присутні також бояри і князі) Цамблак без згоди Константинопольського Патріарха обраний Київським митрополитом.
У 1416 р. позбавлений ієрейського сану і відлучений від церкви Константинопольським Патріархом Матфеем.
У 1416 р. після зруйнування Києва кримськими татарами хана Єдигея переніс кафедру до Вільно.
У 1418 р. у Констанці (Німеччина) як представник великого князя литовського зустрічався з Папою Римським Мартіном V.
Відстоюючи православну віру, виступав за продовження діалогу між православною й католицькою церквами.
Під тиском Константинополя змушений покинути митрополичу кафедру і виїхати до Молдови, де і помер.
Автор понад 50 творів та проповідей, зокрема "Слово надгробне митрополиту Кипріяну", "Слово похвальне Євфимію Тирновському", "Житіє Стефана Дечанського" та ін.
