Центральноукраїнський економічний район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Центральноукраїнський економічний район

Зміст 1 Склад території та економіко-географічне положення району 2 Розташування 3 Склад території та економіко-географічне положення регіону 4 Проблеми використання природних ресурсів 5 Демографічні передумови розвитку району 6 Нерівномірність економічного розвитку Центрального району 7 Функціонально-територіальна структура району 8 Пріоритети розвитку економічного району 9 Література

[ред.] Склад території та економіко-географічне положення району

Територія Центрального економічного району відноситься до давньоосвоєних. Ще племена полян в VI – VIII ст. заселяли дану територію. Надалі вона ввійшла в склад Київської Русі; поштовхом до розвитку було розташування реґіону на шляху “з варяг у греки”. З X – XI ст. відомі такі населені пункти, як Звенигородка, Канів, Корсунь, Черкаси. Водночас, це була прикордонна територія, яка постійно зазнавала нападів кочових племен з півдня. В період середньовіччя територія мала назву Дикого поля і входила до земель війська запорізького з відповідним для того часу адміністративним поділом (паланки). На той час припадає заснування низки міських населених пунктів, які відігравали роль адміністративних одиниць та торговельних центрів – це Городище, Жашків, Сміла, Тальне, Умань, Христинівка, Чигирин (Черкаська область). Найголовніші козацькі полки формувались у Черкасах, Корсуні, Чигирині, Каневі, Кропивні, Умані. Тут зародилися державотворчі процеси, які сприяли утворенню в середині XVII століття української козацької держави, першою столицею якої став Чигирин. Це місто було і резиденцією гетьмана України Б.Хмельницького. У різні часи ці землі були центром боротьби проти поневолення з боку Литви, Польщі, Туреччини, чисельних селянсько-козацьких повстань, в тому числі під керівництвом К.Косинського, С.Наливайка, Т.Федоровича, Я. Остяниці. 16 травня 1648 року під Корсунем відбулася одна з визначальних битв народно-визвольної війни українського народу 1648-1654 років проти шляхетської Польщі під проводом Б.Хмельницького. Разом з ним діяли Іван Богун, Максим Кривоніс, Нестор Морозенко, Филон Джалалій. Територія сучасної Черкащини та Кіровоградщини була одним з основних районів формування гайдамацьких загонів в Україні та розвитку гайдамацького руху, який досяг найбільшого піднесення у 1768 році і ввійшов в історію під назвою “Коліївщина”. Саму Черкащину по праву називають Шевченковим краєм. Великий пророк незалежності України народився в с. Кирилівка (Моринці) Звенигородського району. Похований на Чернечій горі поблизу Канева. З метою вшанування його пам’яті створені Шевченківський заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка” і національний заповідник у м. Каневі.

[ред.] Розташування

Центральний економічний район займає, у відповідності до назви, центральне географічне положення в межах України і є єдиним районом, котрий займає повністю внутрішнє положення в державі. Складається з двох адміністративних областей – Кіровоградської та Черкаської. Площа району – 45.5 тис. км2 (7,5% площі держави), населення – 2530,5 тис. осіб (5,2% населення України). За територіально-адміністративним устроєм в межах району налічується 41 район, 28 міст, 41 смт та 1843 сільських населених пунктів. В загальнодержавному поділі праці район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості.

[ред.] Склад території та економіко-географічне положення регіону

Район розташований в центральній частині України. Східною межею виступає р. Дніпро та Північно-Східний економічний район. На півночі район межує з Київським, на заході – з Подільським, на півдні – з Причорноморським та Придніпровським соціально-економічними районами. Практично це є єдиний район України, який немає виходу в будь-якій формі до державного кордону України. Саме центральність розташування району є основною позитивною рисою його економіко-географічного положення – реґіон розташовується практично на однаковій відстані від усіх економічних районів, хоч визначальну роль на його розвиток мають столичний реґіон разом з Києвом та Придніпровський соціально-економічний район. Територією району проходять залізничні колії за напрямками Одеса – Київ – Москва, Львів – Кіровоград – Харків, Донецьк – Кіровоград – Харків, Київ – Черкаси – Запоріжжя. В широтному та меридіональному напрямках проходять і автомобільні шляхи. Трубопровідний транспорт представлений ділянками газопроводів Уренгой – Помари – Ужгород, “Союз”. Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється відсутність можливості прямого виходу до державного кордону та опосередкованість виходу до морського узбережжя.

[ред.] Проблеми використання природних ресурсів

За геологічною будовою район повністю відповідає центральній частині Українського кристалічного щита – Кіровоградський та Білоцерківського блоків., з виходами на поверхню кристалічних порід. Рельєф території в основному височинний і хвилястий. Осадовий чохол поту тужністю від 150м залягає на денудованій поверхні фундаменту. На всій території в його будові беруть участь кайнозойські, лише на крайньому північному-заході – мезозойські відклади. Палеогенова система представлена пісками, бурим вугіллям, глинами, мергелями, неогенова – піщано-глинистими відкладами. Повсюдно поширені неоген-нижньоатнропогенові червонобурі відклади. Антропогенові відклади на плато представлені лесами, в річкових долинах – давнім і сучасним алювієм. Кліматичні умови реґіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Клімат помірно континентальний. Середні температури липня 20°...21°С, січня -5°...-6°С. Зима м’яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду до 170 днів, сума активних температур близько 3000°. Середньорічна кількість опадів до 520 мм. Сталий сніговий покрив (11-16 см)встановлюється в другій половині грудня і лежить до кінця лютого – початку березня. Центральний економічний район розташований в межах недостатньо вологої, теплої та посушливої дуже теплої агро кліматичної зони. В цілому клімат території сприятливий для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування зернових – озимої пшениці, кукурудзи, з технічних – цукрових буряків, соняшнику. Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи середньо- і малогумусні чорноземи опідзолені. Для степової частини характерні чорноземи середньо- і малогумусні. В Черкаській області переважають лісові, лучні ґрунти, а також типові малогумусні чорноземи. У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні ґрунти. Еродованість земель складає 48%. Загалом у ґрунтовому покриві району до 80% території зайнято родючими чорноземами, що є найбільш продуктивними для сільськогосподарських рослин. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району. Серед степової рослинності переважають типчак, тимофіївка, ковила, тонконіг, волошка, молочай, ромашка. Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро та Південний Буг з притоками. Пересічна густота річкової сітки складає 0,13 – 0,18 км/км2 . в районі налічується 210 річок, довжина кожної понад 10 км.; є також 100 водосховищ, 2,4 тис. заплавних озер та ставків. Тут також є Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське водосховища. На території Українського кристалічного щита є родовища лікувальних родонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам’янка). Район багатий на корисні копалини. Це пов’язано в значній мірі з розташуванням території в межах Українського кристалічного щита та особливостей геологічної будови. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Значні промислові запаси мають і розробляють родовища біля м. Олександрії та Ватутіно. Активно розробляють також Тарнавське, Козацьке родовища. Але через незначну енергетичну цінність родовища розробляються лише для забезпечення власних, місцевих потреб. Є родовища горючих сланців, найбільше в Україні (Барвисте). В долині р. Ірдинь видобувають торф. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв’язку з наявним тут покладами уранових руд (Кіровогорадська область, м. Смоліне). У східній частині району зосереджені поклади залізистих кварцитів, у Побужжі – хромітів та нікелевих руд. Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища (Клинці, Юріївське та ін.) – основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, міді, хрому, вольфраму та рідкісних металів. В районі розвідані значні запаси нерудних корисних копалин. Площа розповсюдження бентонітових глин становить понад 1 тис. км2 В районі поширені палигорськитові глини – універсальна мінеральна сировина. Вони застосовуються як сорбенти, осушувачі, дезодоранти, інгібітори, суспензатори, наповнювачі для приготування солестійких бурових розчинів, очищення та обезбарвлення тваринних жирів, олій, у виробництві добрив, пестицидів, фарб, фармації, для очищення питних вод від колоїдних матеріалів, як адсорбент алкалоїдів, бактерій, отрут, радіонуклідів, важких металів. Тут також розташоване одне з найбільших у світі родовищ графіту – Завалівське. Поширені різноманітні будівельні матеріали: сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель. Отже, район є посередньо забезпечений основними видами природнім ресурсів, серед яких в першу чергу виділяються ґрунтові та агрокліматичні.

[ред.] Демографічні передумови розвитку району

За чисельністю населення район відноситься до найменших в Україні – на 1.01.2002р. тут проживало 2,5 млн. осіб (5,3% населення України). Кількість населення в районі в останнє десятиліття зменшується, що пов’язано з природним процесом скорочення населення (впродовж 1989 – 2000рр. більш ніж на 100 тис. осіб). Вперше мінусові показники в народжуваності в були зафіксовані в районі ще в 1991р. Основні причини загальновідомі – кризових стан в економіці, екологічна криза, соціальна незахищеність. Кількість народжених в районі на 2002р. складала 7,6 особи на 1000 мешканців ( в 1991р. – 12,2). Смертність складала відповідно 17,7 і 17,5. Відповідно, природній приріст в районі становить – 10,1 о/о, що значно перевищує пересічно державний показник. Для детальнішого розгляду динаміки населення Центрального соціально-економічного району варто приділити увагу зміні чисельності населення в різних вікових групах та за статтю. Якщо порівняти в загальному кількість чоловіків та жінок, то за період 1989-2002рр. кількість чоловіків зменшилась на 40 тис. осіб, а жінок – більш ніж на 60 тис. осіб. Однією з основних причин є те, що в середині 90-х на роботу за кордон з реґіону масово виїжджали жінки працездатного віку. Зміна чисельності жінок та чоловіків в районі наведена в таблиці. Щільність населення в районі є нижчою ніж в Україні в цілому і складає 58,5 осіб/км2 . традиційно нижчою є щільність сільського населення – 247% (на Кіровоградщині – 18,6%). До найгустозаселеніших відносяться Христинівський, Звенигородський, Городищенський райони, де щільність складає 83 особи/км2 . Найменш заселеною є центральна частина району – 35 осіб/км2 . В районі 64,7% працездатного населення зайняте в економіці, що вище від пересічно українського показника. Основна частина трудових ресурсів зайнята в галузях матеріального виробництва (75%), з них 45% – у промисловості, 12% – у сільському господарстві, 14% – у будівництві, 13% – у транспорті та зв’язку. Рівень безробіття складає 11%. В національному складі переважують українці – 84,1%. Проживають також росіяни (9,1%), євреї (1,1%), , молдавани (1%), поляки, серби та ін. національності.

[ред.] Нерівномірність економічного розвитку Центрального району

Центральний економічний район характеризується своєрідною компонентно-функціональною структурою, яка сформувалась на основі власних природних ресурсів та вигідного економіко-географічного положення. Вони стали передумовою для розвитку хімічної індустрії, легкої, харчової галузей, машинобудування, чорної та кольорової металургії, будівельної індустрії. . У структурі валового випуску продукції на сільське господарство припадає 32.5%, промисловість — 23.8%, транспорт і зв’язок — 9.3%, будівництво — 5.9%, торгівля — 3.7%, інші галузі виробництва — 1.9% та невиробничу сферу — 22.8%. Ключова роль в господарстві району відводиться харчовій промисловості, спеціалізацію якої визначає сільськогосподарське виробництво, яке постачає сировину для випуску значного асортименту товарів. В 2001р. на неї припадало 37% виробництва валової продукції району і зайнято до 40% промислового-виробничого персоналу реґіону. З її підгалузей чи не найголовнішим є цукрова підгалузь. Легка промисловість району дала в 2000р. 3,3% ВВП району. Основними підприємствами цієї галузі є Черкаський шовковий комбінат, Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрика, швейні фабрики в Черкасах (ВАТ “Азас”, фірма “Ковіс”, МП “Україна”), Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані (“Роксолана”), Гайвороні (“МП “Гайтекс”), Кіровограді, Олександрії, Жашкові, Чигирині. Взуттєва промисловість представлена в Черкасах, Кіровограді Умані. Трикотажні вироби виготовляють в Черкасах. До 18% виробленої продукції в районі припадає на машинобудівний комплекс. Основні підгалузі – сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування, виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості. Чорна металургія представлена Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом (м. Долинська), потужністю 26,0 млн. т сирої залізної руди, біля 11 млн.т рудних концентратів і 10,0 млн.т окатишів на рік. Діє також ливарний завод в Кіровограді. Кольорова металургія представлена наступними підприємствами: ВАТ “Чисті метали” і Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів, які випускають радіоактивні і важкі метали, вольфрамовий дріт, литво з кольорового металу. Галуззю спеціалізації є хімічна промисловість в районі. Хімічна галузь – це чотири підприємства (ВАТ “Азот” та “Хімволокно”, м. Черкаси, з-д “Промінь”, м. Світловодськ, з-д “Прогрес”, м. Кіровоград), продукція яких широко відома в Україні та за її межами: мінеральні добрива, хімічні волокна, лакофарбові матеріали, хімічні реактиви, розчинники , засоби для догляду за автомобілем , плівки полімерні, лікарські засоби. Паливна промисловість. Область забезпечує 100% державних обсягів видобутку бурого вугілля. Родовища бурого вугілля відносяться до Дніпровського буро-вугільного басейну. Родовища знаходяться в Олександрії, Балаховці, Петровому, Михайлівці, Байдурівці. Середнє річне видобування бурого вугілля брикетів на Дмитрівській і Байдаківській фабриках – близько 3,5 млн. тон. На території області знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок близько Новомиргорода, біля Онуфріївки. Основою гідроенергетики є Канівська, Красноухівська, Новоархангельська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Ватутінська ГЕС. Великими ТЕС є Кіровоградська, Олександрійська, Черкаська, Ватутінська, які працюють переважно на місцевому бурому вугіллі. Проводиться будівництво потужньої Канівської гідроакумулюючої станції. Промисловість будівельних матеріалів має широке представництво в районі. В Кіровоградській області каолін видобувається на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с. Катеринівки. З облицювальних каменів використовуються граніти, серед яких виділяються три основних різновиди: – сировина рівномірнозерниста та порфіровидні граніти (Гайворонське, Кіровоградське, Аджамське, Суботинське родовища); — рожеві та рожево-сіріпорфіровидні граніти (Андріївське, Адабашське, Бобринецьке родовища); — червоні порфіровидні та трахітоїдні граніти (Горіхівське, Капустянське родовища). Асфальтобетонні підприємства розташовані в Черкасах, Кіровограді. Залізобетонні конструкції випускають в Знам’янці. Сільське господарство. Виходячи з фізико-географічних умов розташування, район є значним сільськогосподарським районом України. В структурі виробленої продукції 33% припадає на продукцію сільського господарства. На одного жителя району виробляється валової продукції сільського господарства в 1,5 рази більше, ніж в середньому в Україні. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 71 %, тваринництва – 29 %. Площа орних земель в районі складає 2683 тис га. Ступінь розораності в районі є одним з найвищих в Україні і складає 76% в північній, лісостеповій частині району і понад 70% – в південній, степовій. У тваринництві переважають скотарство та свинарство. Розвинене також птахівництво, незначною мірою – вівчарство. Птахофабрики розміщені у містах Ульянівка, Добровеличківка, Бобринець, Петрове. В 2002р. в регіоні налічувалось 3607 фермерських господарств, яким належало 353,2 тис. га сільськогосподарських угідь (12,5% від фермерських землеволодінь в Україні). Допоміжними галузями у тваринництві є бджільництво, ставкове рибальство, кролівництво та звірівництво (вирощування норок, чорно-бурих лисиць). Загалом в межах Центрального соціально-економічного району виділяють три типи агропромислових комплексів: – лісостеповий АПК з м’ясо- і молокопромисловим, бурякоцукровий і зерно продуктовий з виробництвом плодоовочевої продукції; – степовий АПК з м’ясо- і молоко промисловим, зерно- і олійнопродуктовим та плодоовочеконсервним підкомплексами; – приміський овоче-молочно-м’ясопродуктовий АПК. Транспортний комплекс. Центральність розташування території обумовлює розвиток транспортної системи території, хоч вона є менш розвинутою у порівнянні з сусідньою Столичною чи Придніпровською. Так, в територією району не проходить важливих залізничних колій, що мають міждержавне значення. Їх загальна протяжність складає 1,7 тис. км. Автомобільний транспорт відіграє ключову роль, але також на дороги на 12% не мають твердого покриття. Територією району проходять такі автомагістралі Санки-Петербург – Одеса, Київ – Дніпропетровськ, Київ – Кишинів, Умань – Первомайськ. Судноплавство на Дніпрі розвинуто слабо. Основні порти – Канів, Черкаси. Територією району проходять траси газопроводів “Союз”, Кременчук – Кіровоград, Кременчук – Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук – Кривий Ріг.

[ред.] Функціонально-територіальна структура району

Функціонально-територіальна структура району базується на основі великих населених пунктів. Черкаси (295 тис. осіб) – обласний і районний центр. Спеціалізацію сучасного промислового комплексу міста визначають хімічна, легка, машинобудівна і металообробна галузі. Традиційно розвиненою для Черкас є харчова промисловість. Місто славиться потужними хімічними підприємствами: ВО “Азот”, завод хімічних реактивів та побутової хімії “Аврора”, черкаське ВО “Хімволокно”. Серед підприємств легкої промисловості провідне місце займає шовковий комбінат. Фабрично-заводська промисловість почала розвиватись вже з XVIII ст. Значного розмаху набула суконна промисловість. У першій половині ХІХ ст.. Черкаси стали центром цукроваріння. З ХІХ ст. Активно розвивається винокурна, борошномельна, тютюнова промисловість. Розвитку промисловості сприяло будівництво залізниці, яка з’єднала місто з магістраллю Київ – Одеса. Черкаська пристань стала важливим перевалочним пунктом вантажів із річкового транспорту на залізничний і навпаки. Це сприяло розвитку лісопереробної промисловості. Активно місто розвивається впродовж ХХ ст. В 50-х рр. Вже діяло до 40 підприємств, серед яких вирізнялись рафінадний та консервний заводи, тютюнова, макаронна фабрики, завод натурального канчука та завод хімічного волокна. Спеціалізацію сучасного промислового комплексу міста визначають хімічна, харчова, легка, машинобудівна галузі. За обсягом виробництва валової продукції хімічна промисловість займає перше місце. Вона представлена виробництвом мінеральних добрив, штучного волокна, хімічних реактивів, фарб. Великими підприємствами цієї галузі є ВАТ “Азот”, Черкаське виробниче об’єднання “Хімволокно”, завод хімічних реактивів та побутової хімії “Аврора”. Після тривалого спаду на ВАТ “Аврора” розпочалось нарощування виробництва. Було закуплено сучасне обладнання, що забезпечує якість продукції на рівні кращих європейських зразків. Черкаське ВАТ “Азот” створено на базі Черкаського хімічного комбінату, будівництво якого розпочалось в 1962р. У складі об’єднання три виробничих комплекси з виробництва аміаку, мінеральних добрив, карбаміду, аміачної селітри та аміачної води. Загалом виробляється продукція 44 найменувань. Черкаське виробниче об’єднання “Хімволокно” спеціалізується на виробництві хімічних волокон: віскоза, текстильна нитка, целюлозна плівка, сульфат натрію тощо. В цілому для підприємств хімічної промисловості притаманний низький рівень наукомістких технологій і виробництв, застаріле устаткування та висока залежність від імпортної сировини. Характерною для галузі в цілому є незахищеність від іноземної конкуренції. Для вирішення проблеми екологізації підприємств хімічної промисловості, розташованих в місті слід вирішувати проблему екологізації виробництва, зниження рівня спрацьованості фондів, впровадження досконалих технологій, оснащення підприємств ефективним очисними спорудами. Машинобудування та металообробка міста характеризуються прогресивнішою структурою технологічного способу виробництва, і мають сталу тенденцію до зменшення своєї питомої ваги в економіці міста. Серед основних підприємств слід виділити завод спеціалізованого технологічного устаткування “Фотоприлад”, завод телефонної апаратури, НВО “Ротор”. На базі місцевої сировини працює промисловість будівельних матеріалів. Вона представлена такими підприємствами : ВАТ “Черкасзалізобетон”, домобудівний комбінат, завод стінових матеріалів, асфальтобетонний завод, завод керамзитового гравію. Деревообробна промисловість в Черкасах представлена ВАТ “Черкасмеблі”. Серед підприємств легкої промисловості вирізняється Черкаський шовковий комбінат; у місті працюють також трикотажна, швейна, валяльно-повстяна фабрики, завод гігроскопічної вати. Черкаський шовковий комбінат є провідним підприємством текстильної промисловості, яка діє з 1965р. основна продукція комбінату – шовкові тканини, випуск яких проводиться на верстатах вітчизняного виробництва. Важливу роль відіграє також харчова промисловість. Галузь представлена такими підприємствами: Черкаський консервний завод, цукрорафінадним, молочним, м’ясним заводами, пивоварним, хлібним комбінатами, макаронною та тютюновою фабриками. Найстарішим підприємством галузі є Черкаський консервний комбінат, що діє з 30-х рр. ХХ ст., і спеціалізується на виробництві овочевих, томатних, м’ясних консерв (55 найменувань продукції). У цілому харчова промисловість міста задовольняє власні потреби, але необхідним залишається підвищення якості продукції шляхом впровадження нових технологій. Структурні зрушення в усіх галузях промисловості міста мають бути спрямовані на посилений розвиток харчової та легкої промисловості, а також машинобудівних галузей, докорінну реконструкцію, технічне переоснащення і створення нових потужностей для переробки сільськогосподарської сировини, переозброєння підприємств хімічної промисловості , розв’язання економічних та екологічних проблем. В місті з 1960р. діє Черкаський річковий порт, до складу якого входять 11 пристаней, пасажирські, буксирні, рейдо-маневровочні та службові судна. Порт оснащений портальними козловими, плаваючими кранами, авто- й електронавантажувачами. Порт розрахований на відгруз сипучих тарно-штучних вантажів, контейнерів, устаткування, лісу, мінеральних добрив. За роки незалежності України в місті сформувався новий сектор економіки – середній та малий бізнес, який в певній мірі дозволяє забезпечити додаткові робочі місця та зняти соціальну напруженість. Частка таких підприємств зросла до 22% (2000р.). серед найкрупніших проектів, які вже реалізовано слід назвати Черкаську тютюнову фабрику, яке сьогодні входить в трійку найпотужніших в місті. За схожою схемою було запущено Черкаський завод шампанських вин. Гострою залишається екологічна проблема. В повітрі міста Черкас в 1999 р. були виявлені максимальні концентрації: по аміаку – 4,3 ГДК, сірковуглецю – 2,1 ГДК, діоксиду азоту – 3,4 ГДК, етилбензолу – 3 ГДК, пилу – 1,4 ГДК, формальдегіду – 2,5 ГДК, оксиду вуглецю – 2 ГДК. Основними джерелами забруднення повітря міста Черкаси є ВАТ "Азот", ВАТ "Хімволокно", ТЕЦ, автотранспорт. Із проб атмосферного повітря, відібраних під факелом промислових підприємств, перевищення ГДК встановлено в 12,7% проб. Кіровоград – обласний центр. Населення – 253 тис. осіб. Провідна галузь промисловості міста – машинобудування і металообробка. Підприємства галузі випускаютьсілськогосподарські машини, друкарські машини “Ятрань”. У Кіровограді працюють заводт “Гідросила”, Радо виробів, Ливарний тощо. Розвинута харчова промисловість (м’ясо-, хлібо-, птахокомбінати, олійноекстраційний завод). Серед підприємств легкої промисловості виділяються швейна, взуттєва, панчішна фабрики. Олександрія (97 тис. осіб) – центр буровугільної промисловості країни. Тут знаходяться кар’єри видобування бурого вугілля. Брикетна фабрика, ТЕЦ. До хімічної промисловості належить виробництво гірського воску. Машинобудування і металообробка представлена заводами підйомно-транспортного устаткування (випускає електричні мостові крани).

[ред.] Пріоритети розвитку економічного району

В цілому рівень розвитку реґіону недостатній. Характерно, що саме цей район “розтягується” між двома більш економічно потужними соціально-економічними районами – Придніпровським та Столичним, що безумовно, негативно позначається на господарському розвитку району. Основні напрямки політики обласних, районних адміністрацій, виконкомів міських рад визначаються соціально-економічною ситуацією, що склалася у Кіровоградській та Черкаській областях, що входять до складу Центрального соціально-економічного району. На сьогодні розвиток населених пунктів цих областей характеризується значними розбіжностями в рівнях їх соціально-економічного розвитку. Спостерігається концентрація населення і виробництва у великих містах, уповільнений розвиток більшості середніх та малих міст, селищ і сіл. Це привело до погіршення демографічної ситуації, стану зайнятості, зниження якості життя населення, певною мірою зумовило занепад сільської місцевості, посилило процес депопуляції населення, чисельність якого, починаючи з 1991 року, постійно скорочується. Погіршується стан житлово-комунального господарства, санітарно-гігієнічна та епідеміологічна ситуація, особливо у великих містах. Значна частина інженерних мереж і комунікацій перебуває в незадовільному стані. Ситуація ускладнюється ще й тим, що всі види планово-запобіжного ремонту через відсутність коштів виконуються несвоєчасно і в недостатньому обсязі. Розвиток населених пунктів стримується також певними негативними тенденціями розвитку економіки регіону. Зокрема, протягом 2000р. допущено спад обсягів виробництва продукції на підприємствах харчової, паливної промисловості, промисловості будівельних матеріалів у Драбівському, Корсунь-Шевченківському, Лисянському, Тальнівському, Смілянському районах Черкащини. Не в повному обсязі вирішено соціальні проблеми. Це стосується, перш за все, погашення заборгованості з виплати заробітної плати та поліпшення ситуації на ринку праці. Складною залишається ситуація і на фіксованому ринку праці. Протягом цього року в центрах зайнятості перебувало на обліку 86,3 тис. незайнятих громадян, що на 13,4 % більше, ніж за цей період минулого року. Збільшення чисельності безробітних відбулося у всіх районах та містах області, за винятком Христинівського, Жашківського і Черкаського районів. Спостерігається знижений попит населення на товари. У 2000 році на одного жителя області через усі канали обертання реалізовано споживчих товарі на 732 грн., за умови, що вартість набору життєво необхідних продуктів харчування на одного жителя в місяць становить близько 150 грн. Визначальний вплив на розвиток економіки регіону у найближчі роки буде мати обсяг залучених інвестицій. Вони забезпечать можливість збільшити купівельну спроможність населення за допомогою створення нових та відновлення роботи діючих підприємств, збільшення обсягів виробництва конкурентноспроможної продукції, розширення її внутрішніх і зовнішніх ринків збуту. Втілення стратегічних напрямків регіональної політики, її заходів щодо вирішення проблем розвитку Центрального соціально-економічного району, його населених пунктів пропонується за допомогою інвестиційної програми підприємництва в регіоні. З екологічний проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничовидбувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної прмисовості. У реґіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянки, Звенигородки. Екологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах. У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків, 397 км водорегулюючих валів.

В загальнодержавному поділі праці Центральний економічний район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості. Саме центральність розташування району є основною позитивною рисою його економіко-географічного положення. Кліматичні умови реґіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району. В структурі виробленої продукції 33% припадає на продукцію сільського господарства. У тваринництві переважають скотарство та свинарство. Розвинене також птахівництво, незначною мірою – вівчарство. Район багатий на корисні копалини, має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв’язку з наявним тут покладами уранових руд. Тут також розташоване одне з найбільших у світі родовищ графіту. Центральний економічний район характеризується своєрідною компонентно-функціональною структурою, яка сформувалась на основі власних природних ресурсів та вигідного економіко-географічного положення. Ключова роль в господарстві району відводиться харчовій промисловості. хоча добре розвинуті такі галузі, як легка промисловість, машинобудівний комплекс - сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування, виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості. Галуззю спеціалізації є хімічна промисловість в районі, так само, як промисловість будівельних матеріалів. Центральність розташування території обумовлює розвиток транспортної системи району. Регіон має добрі економічні зв'язки з областями України, країнами СНД та далекого зарубіжжя. Вивозить сільгоспмашини, устаткування для харчової промисловості, верстати, помпи, друкарські машини "Ятрань", телевізори і радіоапаратуру, азотні добрива, чистий графіт, чисті метали, граніт, меблі, торфобуровугільні брикети, гірський віск, цукор, олію, м'ясо, масло. Ввозить ліс, міндобрива, метал, машини, нафту, бавовну та іншу промислову продукцію. Основна проблема регіону — недостатній рівень розвитку промисловості, обмеженість потужностей електроенергетики. Частково цю проблему може вирішити впровадження в дію Чигиринської ТЕС та Канівської ГЛЕС. Добрі передумови промислового розвитку мають Канів, Черкаси, Золотоноша, Чигирин, Світловодськ, Кіровоград, Олександрія, Гайворон, Сміла, Корсунь-Шевченківський, Тальне та інші поселення. Є всі умови для розвитку харчової промисловості. До екологічних проблем слід віднести підвищений рівень забруднення радіонуклідами районів Канева, Лисянки, Звенигородки; забруднення води малих річок у межах Українського кристалічного щита, підвищені темпи ерозії чорноземних фунтів, забруднення атмосфери міст Черкас і Кіровограда.

[ред.] Література

1. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К.: Либідь, 1997.
2. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка. - К., 2002.
3. Новікова А. Економічна безпека України у транспортній сфері // Економіка України. – жовтень 2002. – №10(491). – С. 18-25.
4. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища школа, 1998.
5. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В. В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.; За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.
6. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник /За ред. проф. Шаблія 0.І. Вид. друге, перероб. і доп. — Львів: Світ, 2000.
7. Стеченко Д.М. Розвиток продуктивних сил і регіоналістика. – К.: Вікар, 2002.
8. Фащевський М., Чернюк Л. Геоекономічний потенціал розвитку продуктивних сил України // Економіка України. - №7. – липень 2002. – С. 32-36.
9. Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. - К.: СТАФЕД-2, 2001. - 143 с.
10. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка. - К.: Академвидав, 2002. - 368 с.
11. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / За ред. Б.М.Данилишина. - К.: РВПС України, 1999.
12. Розміщення продуктивних сил / за ред. Е.П.Качана. - К.: Видавничий дім "Юридична книга", 2002.
13. Розміщення продуктивних сил: навч. посіб. / за ред. Ковалевського В.Д., Семенова О.Л. та ін. - К.: Знання, 2001.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!