Шкільна драма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шкільна драма, театральні дійства 17 — 18 ст., влаштовувані при тодішніх школах. Авторами їх були вчителі піїтики, а виконавцями учні, які, беручи участь у виставах, засвоювали теорію драми. Зародком Ш. д. були вірші-діялоги різдвяного й великоднього циклів, поширені на Заході з 12 — 13 ст., на Україні — з кін. 16 — поч. 17 ст. Першими, що збереглися, були «Різдвяні вірші» П. Беринди (1616) і дещо пізніше «Розмишлянс о муцЂ Христа» І. Волковича, надруковане 1631 у Львові. Найдавнішими драматичними творами в повнішому значенні цього слова були дві інтермедії («Продав кота в мішку» і «Найкращий сон») до поль. драми Я. Ґаватовича (1619). Значного розвитку набула драматична література в другій пол. 17 ст. Згідно з тодішньою теорією літератури, викладачі піїтики поділяли драматичні твори на трагедію (п'єси, в яких зображувано нещастя в шляхетських й уславлених родинах), комедію (картини з життя простолюддя) і трагедокомедію (поєднання елементів першої й другої). Тематично Ш. д. поділялися на п'єси різдвяного й великоднього циклу, міраклі (дійства, пов'язані з агіографічними леґендами), мораліте (повчальні драми, в яких виступали персоніфіковані абстрактні поняття: Правда, Любов, Гордість, Віра, Суєта тощо) та іст. драми.

Зі збережених текстів найстаршою датованою є драма-міракль невідомого автора (правдоподібно викладача КиєвоМогилянської Колегії) «Алексій, чоловік Божій», виставлена 1673. Вона складалася з прологу, двох дій та епілогу і була побудована на матеріалі леґенди про сина рим. сенатора Евфіміяна, Олексія, який під впливом христ. вчення після одруження утік з дому і був відсутній 17 p., а повернувшися в батьківський дім, жив ще 17 р. як невпізнаний жебрак. Що він був рідним сином господаря дому, довідалися лише по його смерті з залишеного ним листа. У репертуарі Києво-Могилянської Колеґії серед ін. також була популярна драма-мораліте «Царство Натури Людской» (1698), з якої збереглися лише уривки. На зах.-укр. землях однією з популярних була великодня драма, побудована на апокрифічних оп. про зшестя Ісуса Христа до пекла, «Слово о збуренню пекла», що збереглося в кількох списках другої пол. 17 — 18 ст. Особливість цієї драми в тому, що вона відхиляється від законів тодішньої пі тики і являє собою дотепне дійство з зображенням нар. побуту, чим і пояснюється її популярність.

Першою п'єсою на іст. тему була трагедокомедія Т. Прокоповича «Владимир», написана 1705, коли автор починав викладати піїтику в Києво-Могилянській Академії. П'єса прославляє Володимира В. за хрищення Руси й боротьбу проти поганства, а також покровителя наук і церкви гетьмана І. Мазепу. На тему з біблійної іст. написана драма викладача Києво-Могилянської Академії, автора «Піїтики» Л. Горки — «Іосиф Патріарха» (1708). Другою після «Володимира» Т. Прокоповича п'єсою, написаною на матеріалі іст. минулого України, була драма невідомого автора «Милость Божія, Украйну ... чрез Богдана Зиновія Хмельницкого... свободившая ...» (1728), написана з нагоди 80-ліття поч. Хмельниччини 1648; дослідники визнали її одним з найвидатніших драматичних творів 18 ст., «лебединою піснею» (О. Білецький) укр. Ш. д. Відома іст. драма вихованця КиєвоМогилянської Академії М. Козачинського, який на запрошення серб. митр. В. Іовановйча працював у Карловицькій школі (б. Беоґраду), — «Трагедія, сірЂч Печальная повесть о смерти последніго царя сербского Уроша V ...» (1733).

З різдвяно-великодньої тематики у 18 ст. відомі драми М. Довгалевського «Комическое действіе» (1736) і «Властотворный образ» (1737); Ю. Кримського («Воскресеніє мертвих», 1746); також мораліте В. Лащевського «Трагедокомедія о мздє в будущей жизні. ..» (бл. 1742) та ін. Усього збереглося на Україні понад 20 текстів друкованих і рукописних драм. Вихованці Києво-Могилянської Колеґії поширили твори Ш. д. також і в Росії (вистави Д. Туптала в Ростові тощо).

Давніші дослідники (зокрема М. Петров, В. Резанов) виводили походження укр. Ш. д. з зах.-евр. шкільного театру, зокрема єзуїтського. Спростування цієї тези сучасними істориками мало переконливе і, мабуть, диктоване позаіст. міркуваннями.

Література: Франко І. Южно-русская пасхальная драма. К. 1896; Резанов В. Памятники русской драматической литературы XVII — XVIII вв. Ніжен 1906; Возняк М. Стара укр. драма і новіші досліди над нею. ЗНТШ, т. CXII. Л. 1912; Возняк М. Початки укр. комедії. Л. 1920; Резанов В. Історія укр. драми. Наук, записки УАН, І. К. 1923; Адріанова-Перетц В. Сцена та костюми в укр. театрі XVII — XVIII вв. «Україна», ч. 3. 1925; Перетц В. Театральні ефекти в старовинному укр. театрі. «Україна», ч. 1. 1926; Резанов В. Драма українська, І, III — VI. К. 1926 — 29; Білецький О. Зародження драматичної літератури на Україні. Зібрання праць у 5 томах, т. І. К. 1965.

І. Кошелівець