Івківці (Черкаська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Івківці
Область	Черкаська
Район/міськрада	Чигиринський
Рада	—
Код КОАТУУ	{{{Код КОАТУУ}}}
Основні дані
Засноване/перша згадка
Населення	402
Площа	км²
Щільність населення	осіб/км²
Поштовий індекс	20932
Телефонний код	+380 473095
Географічні координати	??°??' пн.ш. ??°??' сх.д.
Висота над рівнем моря	м
Водойма
Відстань до обласного центру	км
Відстань до районного центру	км
Адреса місцевої ради

Зміст 1 Етнічний склад 2 Пам'ятні місця 2.1 Церкви 3 Ландшафт, рельєф 4 Історія 4.1 Коротка історія с.Івківці 5 Сільське господарство, агропромисловість 6 Промисловість, комунікації, народне господарство 7 Соціальна сфера 8 Видатні особи 9 Зовнішні посилання

[ред.] Етнічний склад

[ред.] Пам'ятні місця

[ред.] Церкви

Тривалий час у селі діяла православна церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці. ЇЇ було збудовано 1724 р. із дубового кругляка. У 1934 р. церкву знищено руками місцевих активістівЗображення:Example.http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/4c/Церква с. Івківці чорний.jpgjpg

[ред.] Ландшафт, рельєф

[ред.] Історія

[ред.] Коротка історія с.Івківці

Село Івківці межує із селами Головківка, Медведівка, Новоселиця, Полуднівка Чигиринського району. Відстань до м. Чигирин становить 28 км., до залізничної станції Фундукліївка 27 км., до м. Черкаси — 46 км. Першими свідченнями проживання людей на території села є виявлені археологами різночасові поселення. В.Антонович, у 1895 р., зафіксував на території села 5 курганів у полях, кілька поселень. У західній частині села В.Антонович на своїї карті позначив як курган недосліджений «Семидубову гору» . У 1951 році, експедицією інституту археології академії наук УРСР під керівництвом А.І. Тереножкіна, були досліджені село та його околиці. Цією експедицією за 400 м. від крайніх будинків, на лівому березі річки «Івка», було виявлено залишки культурного шару поселення «типу полів захоронень» — дрібні уламки глиняного посуду. По згаданому поселенню пролягає шлях до села. У північно-східній Тереножкіним було досліджено гору «Городище», де було зафіксовано вал, що відділяв площадку 60 на 60 м. від поля. У південнозахідній частині села Тереножкін оглянув зазначений у В.Антоновича курган «Семидубова Гора». Біля підніжжя кургану та на його схилах членами експедиції було знайдено фрагменти тонкостінної, товстостінної, сірої, чорної, вохристої як ліпної так і гончарної кераміки. Як зазначав А.Тереножкін, визначити хронологічні та територіальні рамки колись існуючого тут поселення «весьма затруднительно» . Згідно переказів у горі є поховання військового діяча. Існує припущення, що саме там покоїться прах Б.Хмельницького, викрадений із Ільїнської церкви вірними побратимами гетьмана на передодні вторгнення у м. Суботів польського війська на чолі з коронним гетьманом С.Чарнецьким. За висновками археологічної експедиції 1955 року на чолі з Є.Ф. Покровською, в частині села під назвою «Дядченківка» було відмічено рештки селища перших століть н.е. Таким чином, існування людських поселень на території с. Івківці сягає понад 2 тис. років. У середині XVIІ ст. тут був хутір Лавріна Капусти, який з часом переріс у повноцінне село. Свідченням відродження чи появи повноцінного с. Івківці слугує зведення в селі у 1724 р. православного храму в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці . Візита 1740 р. до Івківської парафіяльної належали 80 дворів у с.Івківці та 26 у с. Трушівці. Як видно із опису церкви Мельхіседеком Значко-Яворьким від 23 вересня. 1762 р. у Івківській Покровській церкві був православний священник Прокопій, і церква ніколи в унію не переходила . У с. Івківці народився керівник національно-визвольної війни 1768 р. М.Залізняк. Про що свідчать народні перекази та рапорт курінного отамана В.Коржа від 2(14) липня 1768 р. У ньому зазначається, що «Щислясь при курене Тимошовском Родился Польской области села Ивковец Максим Залізняк». [[1]]Коштом сільської громади в центрі села у 1993 р. було встановлено на цегляному постаменті погруддя М.Залізняка роботи І.М.Гончара. До 1793 року, до другого поділу Речі Посполитої, території села відносились до польських володінь. Воно входило до Київського воєводства, Чигиринського староства. Населення відносилося до «старостинських посполитих», або «крулевщини». Іншими словами село належало польській казні й входило до старостинської економії. Це можна побачити на карті Речі Посполитої XVIII c. А. Яблоновского. В XVII—XVIII ст. село знаходилося у порубіжні Речі Посполитої та Дикого степу. Село знаходилося на межі поміщицьких сіл Головківки та Медведівки. Козацькі традиції та кріпосної залежності сприяли швидкому кількісному і якісному розвиткові села. У період між 1793 −1796 рр. с.Івківці, разом з Чигиринським повітом, входило до складу Херсонської губернії. У відомості за 20 січня 1796 р. у старостинському поселенні Івківці діяла Святопокровська дерев'яна однопрестольна церква. До неї посторонніх слобід приписаних небуло. При церкві було 55дворів де проживали 189 чол. та 186 жінок. При церкві числилися наступні особи духовного стану: священник Г. Карповський, 32 р., пономарь та його брат Іван, що навчався грамоти та іконописання у Миколаївському монастирі . У 1796 р. с. Івківці увійшло до складу реформованої Київської губернії Губернії, с до її складу, до Чигиринського повіту . Із 1800 до 1804 рр., у період ліквідації Чигиринського повіту, с. Івківці входило, разом із рештою сіл повіту до складу Черкаського повіту . До 1845 р казенні маєтки Чигиринщини, а разом із ними і с.Івківці перебували в орендному володінні Російських міністрів фінансів . Згідно волосного поділу Чигиринського повіту с. Івківці, разом із селами Поселянівка, Мельники, Медведівка, Зам'ятниця, Думанці входило до складу Головківської волості. У 1860 р. до першої дільниці судових слідчих Чигиринського повіту входило м. Івківці, де проживали 477 чол. та 479 жін. . Станом на 1900 р. у с. Івківці було 350 дворів, де проживало 1848 осіб жителів обох статей. Із них чоловіків — 927, жін. — 921. Головним заняттям жителів села було хліборобство. Окрім того населення займалося гончарством, виготовленням простих селянських возів, деякі селяни відправлялися на заробітки в Херсонську, Таварійську і Катеринославську губернії та Кубанську область. Землі у селі числилося 1325 десятин, із якої 42 десятини належали церкві. У селі діяла 1 православна церква, 1 церковно-парафіяльна школа та 7 вітряних млинів. Мирський капітал на 1 січня 1900 р. досяг суми 130 руб., а продовольчий — 3139 руб . Млинарство було невід'ємною складовою життя села. У 1920-х рр. на території села діяли 26 вітряних млинів. До сьогодення зберігся один із них, столітній «Одинцівський» млин. Станом на 1907 р. у селі діяла однокласна церковно-парвфіяльна школа. В ній навчалися 101 учень різного віку. Із числа учнів троє отримали пільги ІІІ розряду по військовій повинності. Учителькою була Надія Костянтинівна Горбань . У період громадянської війни село входило до Чигиринської Радянської республіки суботівського отамана С.Коцура, а після розгрому цього формування — до складу Холодноярської республіки. Зі встановленням радянської влади на території села було зорганізовано сільську Раду, першим головою якої обрали П.Гарбуза. На початок 1930-х рр. було утворено два колективні господарства ім. М.Горького та К.Ворошилова. У 1934 р. було зруйновано дерев'яну парафіяльну церкву, із якої збудовано школу та частину будинку культури. Із 2 серпня 1941 року село перебувало під німецько-фашистською окупацією. Жителі села активно брали участь у діяльності партизанського загону П.Дубового. На фронтах Другої світової війни 229 чоловіків поклали голови. 80 % втрат припало останній рік війни. Звільнили село бійці 138 дивізії 7 січня 1944 р. У боях за село загинуло чотири бійці, Тіла яких поховано у братській могилі у центрі села. 56 бійців мобілізованих із с.Івківці було нагороджено урядовими нагородами. Після подвійного застосування методики випаленої землі село було змушено відбудовувати колективні господарства заново. Першому повоєнному голові колгоспу ім. М. Горького Т. Г. Заїченко надлюдськими зусиллями доводилося відбудовувати колгоспні будівлі, виконувати плани здачі продукції. У 1958 р. колгоспи було об'єднано в один ім. І. Мічуріна. У 1959 р. колективне господарство та сільську Раду с. Івківці було об'єднано із колгоспом та сільрадою с. Медведівки. З того часу село було віднесено до «неперспективних». В 1990-91 рр. у селі покладено асфальтове покриття на центральний шлях та замінено лінію електропостачання. Село Івківці за площею лишається одним із найбільших в районі. Згідно перепису 2001 р. у селі проживає 435 жителів. У 2002 р. закрито Івківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. У селі діє відділення зв'язку та фельдшерсько-акушерський пункт. Територією села проходить туристичний маршрут «Батьківщиною М.Залізняка».

[ред.] Сільське господарство, агропромисловість

[ред.] Промисловість, комунікації, народне господарство

[ред.] Соціальна сфера

<Школу закрито у 2002 році! Діє ФАП. Будинок культури найбільший в районі. але останніми роками доведений до руйнації. У селі прекрасний пересічений ландшафт, збережено чимало будинків критих соломою, збудований до громадянської війни будинок священика та вітряк, збудований у 1906 р.

Центральний шлях має асфальтне покриття, що сприяє розвитку зеленого туризм та туристичного маршруту "Батьківщиною Макксима Залізняка" .>

[ред.] Видатні особи

Максим Залізняк. Богдан Хмельницький.

[ред.] Зовнішні посилання

• Топографічна мапа

Населені пункти Чигиринського району
Міста:	Чигирин
Села:	Боровиця • Вдовичине • Вершаці • Вітове • Галаганівка • Головківка • Деменці • Зам'ятниця • Іванівка • Івківці • Красносілля • Матвіївка • Медведівка • Мельники • Новоселиця • Погорільці • Полуднівка • Рацеве • Розсошинці • Рублівка • Стецівка • Суботів • Тарасо-Григорівка • Топилівка • Трушівці • Тіньки • Худоліївка • Чмирівка
Селища:	Буда • Бурякове • Гненне • Кудашеве • Скаржинка • Скелівка • Черчене