Бережний Василь Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бережний Василь Павлович (26 червня 1918 – 19 березня 1988) - український письменник і журналіст.
Народився в селі Бахмач (Чернігівська область) у селянській родині. Після закінчення загальноосвітньої школи поступив в Український технікум журналістики в Харкові. Друкуватися почав з 1936 року.
Закінчивши в 1937 році технікум, Бережной працював в редакціях газет "Прапор комуни" у Бахмачі, "Молодий комунар" у Чернігові. Як згадує вже в зрілому віці Бережний, ще під час навчання в Харкові йому трапилося побувати в обсерваторії, уперше подивитися на небо в телескоп. Гострі піки місячних гір, освітлені сонячним світлом, їхні різкі тіні, тріщини, Пряма Стіна, схожа на циклопічну інженерну будівлю, - все це залишило приголомшливе, незабутнє враження. Ця подія надихнула його написати своє перше науково-фантастичне оповідання “Планета житиме”, яке було надруковане в 1938 році.
Але це ще не було справжнім початком роботи в сфері фантастики. До цього мине ще майже два десятки років. Спочатку була Велика Вітчизняна війна яку Бережному, що проходив кадрову службу в танкових військах, довелося зустріти на землях Західної Білорусі, вже в червні прийнявши участь у кровопролитних боях під Гродно і Барановичами. Потім - відступ, з важкими оборонними боями до самої Вязьми, важке поранення, вороже оточення. З жовтня 1943-го він знову в діючій армії, на Першому Білоруському фронті. Його участь у війні відзначено бойовими нагородами.
Після війни Бережної повертається до журналістської роботи - працює в редакціях газет "Молодь України", журналів "Дніпро", "Вітчизна", "Україна". У 1952 році закінчує Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. Усе активніше включається в літературну роботу - виступає з критичними рецензіями і статтями, нарисами, оповіданнями, незабаром береться і за повісті. У 1948 році з'являється його перша збірка документальних нарисів "За кермом". Потім виходять збірки "Сторінки життя" у 1952 році, "Кораблі сходять зі стапелів" у 1959. Його перу належать також повість про тодішнє сільське життя "Зелене море", 1955, пізня повість " Колюче терня ", 1966.
Жив у Києві. Крім того, Василь Бережний перекладав з російської мови романи А. Коптєлова, п'єси М. Погодіна, А. Софронова. Він також є автором літературного портрета "Олесь Гончар" (1978). Але найбільше повно розкритися і з роками досягти успіху удалося Василю Павловичу Бережному саме в жанрі наукової фантастики. Уже його перша науково-фантастична повість "У зоряні світи" була надрукована видавництвом "Молодь" у 1956 році тиражем у 65 тисяч екземплярів. А в 1958 це ж видавництво перевидає її тиражем у 100 тисяч. І, починаючи з дебюту, фантаст Бережної досягає чималої популярності. І з виходом його нових книг в цьому жанрі вона не зменшується. Досить сказати, що всі його наступні книги наукової фантастики незмінно друкувалися і перевидавалися масовими тиражами.
З під його пера вийшло півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, які були об'єднані в десяток збірників. Твори Бережного були перекладені на багато іноземних мов: англійська, угорська, іспанська, латиська, молдавська, польська, російська, словацька, французька.
В. Бережной був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів, що проходив у Токіо (Японії) у 1970 році в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Європейського конгресу фантастів у Польщі в 1976 р.
Помер письменник 19 березня 1988 року в Києві.
Зміст |
[ред.] Твори
[ред.] Повісті
- 1956 – В зоряні світи
- 1961 – Голуба планета
- 1963 – Дем’янко Дерев’янко, або Пригоди електронного хлопчика
- 1965 – Істина поруч
- Дилогія
- 1970 – Археоскрипт
- 1981 – Архітектурна фантазія
- 1970 – У промінні двох сонць
- Дилогія
- 1971 – Під крижаним щитом
- 1986 – До Золотого Сонця
- 1971 – Сакура
- 1975 – Молодший брат Сонця
- 1975 – Селенитка
- 1978 – Космічний Гольфстрим
- 1984 – Лабіринт
[ред.] Збірки
- 1960 – Оаза в льодах
- 1962 – В небі – Земля
- 1970 – У промінні двох сонць
- 1971 – Під крижаним щитом)
- 1975 – Повітряна лінза
- 1978 – По спіралі часу
- 1978 – Повернення «Галактики»
- 1980 – Космічний Гольфстрім
- 1984 – А до нас кит приплив (оповідання для дітей)
- 1986 – Лабіринт
[ред.] Оповідання
- 1938 – Планета житиме
- 1958 – Чого не побачило скляне око
- 1959 – Повернення «Галактики»
- 1960 – Оаза в льодах
- 1960 – А ви ще не були на Марсі?
- 1960 – Чудодійний екстракт
- 1960 – Сонячне озеро
- 1962 – Таємнича статуя
- 1963 – Останній рейс «Бурана»
- 1964 – Формула життя
- 1966 – Останній шанс
- 1966 – Аппарат інженера Сокороки
- 1968 – Експедиція в природу
- 1970 – Ефемерида кохання
- 1970 – Закарбоване в серці
- 1971 – Легенда про щастя
- 1971 – Космічна Ніагара
- 1971 – Спалах у небі
- 1971 – Контакт цивілізаці
- 1971 – «Сомнус моментаріум»
- 1971 – Музичній атавізм
- 1971 – Марсіанка
- 1971 – Синьосвітна богиня
- 1971 – Трагедія вулканної гори
- 1972 – Феномен ноосфери
- 1972 – Материн голос
- 1975 – Сонячна сага
- 1975 – Таємниця Дому вічності
- 1975 – Міжпланетний смерч
- 1975 – Повітряна лінза
- 1975 – Аварія
- 1975 – В космічній безвісті
- 1975 – Трівіум харонтіс
- 1975 – Сенсація на Марсі
- 1975 – Море Томи
- 1975 – Така далека подорож Чамхаба
- 1976 – Доля «Оракула»
- 1979 – Homo Novus
- 1980 – Експеримент «Корона»
- 1980 – Казус лінгва
- 1980 – Подарунок телепата
- 1980 – Брате мій, Орле
- 1980 – Юнак з моря
- 1980 – Детектор часу
- 1980 – Модель слави
- 1986 – Людина-маятник
- 1986 – Естафета Життя
- 1986 – Діти одного Сонця
- 1986 – Формула Космосу
- 1986 – Дарунки Шамбали
- 1986 – Загадкова Нова
- 1986 – Гравіантена Івана Мудрого
- 1986 – Тролейбусом до Хрещатика
- 1986 – Ох, ці телепати…
- 1986 – Віра-Віруня
[ред.] Джерела
- Н. І. Чорна. Бережний Василь Павлович // Українська літературна енциклопедія. Т.1. – К.: Головна редакція Українскої Радянської Енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988 – с.152
- Кость Волинський. Фантаст Василь Бережний // Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1988 – с.5-16
