Чернігів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Герб

Дата заснування:	IX століття
Площа:	км²
Населення:	295.500
Щільність населення:	осіб/км²
Висота:	136 м над рівнем моря
Поштові індекси:	14000
Тел. код:	046(2)
Географічні координати:	51° 30' пн. шир. 31° 18' сх. довг.
Поділ міста:	2 райони
Адреса міської влади	вул. Магістратська, 7
Веб-сторінка:
E-Mail:
Політика
Мiський голова:	Микола Рудьковський

Чернігів - м. на Придніпровській низовині, на правому високому березі Десни, гол. м. Чернігівщини й Чернігівської обл. , вузол зал. і шосейних шляхів, пристань на Десні, аеропорт, 295 500 меш. (2005).

Спасо-преображенський собор

Троїцька церква

Інтер'єр Спаського собору

[ред.] Історія

[ред.] До 13 ст.

На території Чернігова виявлені сліди заселення з неоліту і бронзової доби. За ранньої доби Чернігів був центром племени сіверян, з 9 ст. увійшов до складу Київ. Руси й був після Києва найважливішим і найбагатшим м. Київ. Держави. Уперше згадується в літописі під 907. З 9-10 ст. збереглися могили — місця поховань кн. і бояр (особливо важлива Чорна Могила з 10 в.). У 11 — 13 ст. Чернігів був центром Чернігівського князівства: перші кн.: Мстислав Володимирович (він побудував новий кам'яний княжий двір і почав будову Спаського собору), згодом Ярослав Мудрий, його син Святослав, родоначальник чернігівської династії, та ін. Наприкін. 11 ст. в Ч. постало єпископство.

Ч. за княжих часів лежав на підвищеній терасі між р. Десною та її притокою Стрижнем. Центр м. становив дитинець (замок) з резиденцією кн.; до нього прилягав окольний град, передгороддя і т. зв. Третяк, де мешкали купці й ремісники; кожна частина м. мала свої оборонні вали; над Десною лежав торг. Поділ. Територія Ч. становила у 12 ст. (без Подолу) бл. 120 га.

Великодержавна політика Чернігівської княжої династії створювала належні умови для розвитку культури Чернігівщини і Ч., надаючи їм нерідко заг.-укр. характеру. Це відбилося насамперед на архітектурі й образотворчому мистецтві Ч. Чернігівські монументальні будови 11-12 ст., зокрема церк., були видатними пам'ятниками тієї доби. У першій пол. 11 ст. в центрі дитинця побудовано Спасо-Преображенський собор. Протягом 12 ст. збудовано Борисоглібський собор, Іллінську, Благовіщенську, Михайлівську церкви (не збереглися), Успенський собор Єлецького манастиря, П'ятницьку церкву (кін. 12 — поч. 13 ст., перебудована після руйнації під час другої світової війни). Сліди культ. зростання Ч. залишилися також у літературі. Чернігівський ігумен Данило був автором опису мандрівки до Святої Землі (кін. 11 — поч. 12 ст.). Уривки Чернігівського літопису, що не зберігся, знаходимо у пізніших літописних зводах.

[ред.] 14-18 ст.

Тат. навала перервала зростання Ч. на тривалий час. Центр Сіверської землі пересунувся до Брянську. Бл. 1353 Ч. підпав під владу Литви, з 1503 (і вже раніше — 1408-20) — Москви. Тоді на узбіччях дитинця побудовано фортецю і розбудовано також передгороддя. Ч. не раз зазнавав руйнації від татар (зокрема 1482 і 1497). За Деулинським перемир'ям 1618 він перейшов до Речі Посполитої Поль. і був з 1635 головним містом Чернігівського воєводства; 1623 одержав Магдебурзьке право.

Погранична позиція Ч. між Лит.-Поль. Державою й Моск. Царством в умовах боротьби цих держав за панування на Сх. Европи не сприяла новому культ, відродженню його, перші паростки якого появляються щойно у 17 в. Архимандрит Єлецького манастиря Кирило Ставровецький (Транквіліон) збудував першу друкарню в Ч. (бл. 1646).

Справжнє піднесення життя Ч. почалося, коли він увійшов до складу Коз.-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. На цей час припадає розквіт культ. життя Ч., він став одним з перших культ. центрів України. Культ, відродження Ч. пов'язане з діяльністю архиеп. Лазаря Барановича, який переніс до Ч. друкарню, закладену ним у Новгороді-Сіверському 1675. Навколо Барановича утворився літ.-мист. гурток, до якого належали: архимандрит Єлецького манастиря Іоанікій Ґалятовський, архидиякон Чернігівської єпископії Антоній Радивиловський, ієромонах Чернігівського Троїцько-Іллінського манастиря Л.Тоболинський, поет Іван Величковський, майбутній архиєп. чернігівський Іван Максимович; гравери: Іван Інокентій Щирський, Леонтій Тарасевич, Н.Зубрицький; архітекти Адам Зерніков (Zörnikau), Іван Баптист та ін. З ініціятиви Л.Барановича й коштом гетьманського уряду й чернігівської коз. старшини, відновлено і перебудовано в барокковому стилі чернігівські пам'ятки, зокрема Троїцький катедральний собор (16 ст.). Особливе значення мало створення Чернігівського Колегіуму (1700), який став одним з гол. осередків освіти і науки Гетьманщини. У першій пол. 18 ст. в Ч. появляються нові монументальні церк. (бароккова Катерининська церква, 1715) й світські (будинок полкової канцелярії, відомий п. н. «Мазепин будинок» або будинок Якова Лизогуба) будови.

По ліквідації Коз.-Гетьманської Держави Ч. з 1782 став центром Чернігівського намісництва, а 1797 — Малорос. губ., з 1808 Чернігівської губернії. Тоді м. нараховувало бл. 4 000 меш., 1844 ч. їх збільшилося до 12 000, 1897 — до 27 000, 1913 — до 35 000. Екон. характер тогочасного Ч.: адміністративно-торг.-ремісничий; дрібна місц. харч. промисловість, цегельні, свічковий і миловарний зав. тощо. Ч. поширювався в зах. і півн.-зах. напрямі.

Хоча Ч. не був більшим м., він і далі, у другій пол. 18 в. зберігає значення великого культ. центру. Визначними культ. діячами того часу у Ч. були: О.Щадунський, Д.Пащенко (автор монографічного опису Чернігівського намісництва 1781), ген. суддя Г.Милорадович, письм. О.Лобисевич, історик М.Марков та ін. На культ. ґрунті Ч. в кін. 18 — на поч. 19 в. згуртувалося коло укр. «дворянських патріотів», які боронили автономні права України й вимагали визнання дворянських прав для коз. стану: А.Полетика (чернігівський губ. маршал), аматор-історик А.Чепа, Р.Маркевич і Т.Калинський. Вони досліджували історію України, збирали іст. документи, літописи й на підставі їх складали записки про історію й права укр. шляхетства, які поширювали по всій території Лівобережної України.

[ред.] 19 ст.

Та найбільше розгорталося культ. життя Ч. від другої пол. 19 в. На відміну від попередньої епохи з її перевагою льокальних і станових дворянських інтересів і прагнень, воно чимраз далі набирало заг.-нац. укр. характеру. У Ч. працювали історики: О.Лазаревський, граф. Г.Милорадович, О.Ханенко, брати Микола і Митрофан Константиновичі, А.Верзилов, П.Дорошенко та ін.; етнографи О.Маркевич, О.Шишацький-Ілліч, С.Ніс, байкар Л.Глібов, статистики — О.Русов, В.Варзар, П.Червінськмй, В.Шликевич та ін. Дехто з них належав до Чернігівської Громади, однієї з радикальніших на Україні.

Був Ч. і деяким вид. центром. Ще з 1858 там почав виходити орган губернатора — тижневик «Черниговские Ведомости» (до 1917). У 1861-63 pp. Л.Глібов видавав «Черниговскій Листокъ», єдину тоді на підрос. Україні укр. газету. Від 1861 до 1911 виходили також «Черниговские епархиальные известия», а в 1868-72 pp. «Записки» Чернігівського Статистичного Комітету.

Під кін. 19 ст. культ. життя Ч. значно активізувалося. Гол. осередки його були: Чернігівське земство і його статистичний Комітет, Губерніальна Архівна Комісія (заснована 1896 з ініціативи О.Лазаревського й Г.Милорадовича), яка у своїх «Трудах» видала в 1897 — 1915 багато документів, Музей Тарновського, подарований його фундатором В.Тарновським (молодшим). У Чернігівському земстві навколо цих установ об'єднувалися місц. науковці, педагоги, письм., мистці, діяльність яких нерідко виходить за межі Чернігівщини.

[ред.] 20 ст.

На межі 19 і 20 ст. жили у Ч. письм.: М.Коцюбинський (похований у Ч.), Б.Грінченко, В.Самійленко, М.Вороний, М.Чернявський, маляр І.Рашевський, історик В.Модзалевський та ін. Коло цих визначних діячів гуртувалася й виховувалася укр. молодь, здебільша вихованці Чернігівської гімназії й Духовної семінарії. У 1911 відбувся в Ч. XIV Археологічний З'їзд. 1916 засновано Пед. Ін-т.

Після березневої революції 1917 в Ч. створено загони Вільного Козацтва і влада перейшла в руки Центр. Ради. За укр. влади пожвавилось укр. культ, життя (в-во «Сіверянська думки», щоденник губ. земства «Чернігівщина», орган губ. Ради Сел. Депутатів «Нар. Слово», укр. школи і т. д.). 1. 2. 1918 Ч. захопили больш. військо; 12. 3. 1918 він повернувся під владу уряду Укр. Нар. Республіки, але знов був окупований большевиками 12. 1. 1919; від 13. 10. до 12. 11. 1919 Ч. був. у руках денікінців.

З кін. 1919 в Ч. утвердилася сов. влада. 1925 — 32 Ч. був центром Чернігівської округи. В 1932 році утворено Чернігівську область. За переписом 1926, Ч. нараховував 35 200 меш., у тому ч. 57,4% українців, 30,1% росіян. За доби п'ятирічок завдяки зростанню пром-сти населення Ч. збільшилося до 69 000. Ч. зберігає своє значення культ. центру в 1920-их і на поч. 1930-их pp. Тут діяли: Іст. музей (кол. музей Тарновського, значно збагачений), архів, Наук. Т-во, Ін-т Нар. Освіти (з 1920); діяльність цих установ була щільно пов'язана з ВУАН, зокрема з її іст. секцією та Археологічним Комітетом, з центр. іст. архівами у Києві й Харкові, Ін-том Укр. Культури ім. Д.Багалія (Харків) та ін. 1926 відкрито театр ім. Шевченка. З Ч. пов'язані імена письм.: П.Тичини, І.Кочерги, В.Еллана-Блакитного, істориків П.Савицького, Є.Онацького, В.Дубровського, В.Шугаєвського, мистецтвознавця О.Гукала й ін.

По другій світовій війні Ч. відбудозано за ген. планом (1945, 1958 і 1968) і реконструйовано; центр м. зовсім перебудовано (1950-55; архітекти П. Буклавський, І. Ягодовський).

Населення Ч. зростало швидко (у тис.): 1959 — 90 (у тому ч. українці становили 69%, росіяни — 20%, поляки — 1%, євреї — 8%), 1970 . — 159, 1980 — 245 000. Пром-сть Ч. досягла довоєнного рівня на поч. 1950-их pp. Провідні галузі промети: хем., харч., легка, будів. матеріалів, деревообробна; найбільші підприємства: Чернігівський зав. синтетичного волокна (з 1959), Чернігівський камвольносуконний комбінат (з 1963), Чернігівська фабрика музичних інструментів (з 1934), фабрика первинної обробки вовни, швейна, взуттєва; підприємства харч. пром-сти: м'ясокомбінат, молочна, пивоварна, кондиторська, макаронна, овочесушильня; зав. залізобетонних виробів, великопанельних бльоків, бетонний, ремонтномех., деревообробний.

У Ч. діють високі школи: Пед. Ін-т ім. Шевченка і філія Київ. Політехн. Ін-ту (з 1960); технікуми: механіко-технологічний, кооп., сов. торгівлі; пед. і муз. школи; філія Всесоюзного н.-д. ін-ту нафтогазорозвідки, Всесоюзний н.-д. ін-т машин для виробництва синтетичного волокна, відділ с.-г. мікробіології, Укр. н.-д. ін-ту хліборобства. Діють 2 музеї (іст. і літ.-мемуарний М.Коцюбинського), філія заповідника «Софійський Музей»; обл. муз.-драматичний театр, обл. філармонія.

Місто добре озеленене.

Засоби транспорту - тролейбуси.

[ред.] Пам'ятки історії та культури

П'ятницька церква

Княжої доби:
- Спасо-Преображенський (Спаський) собор (XI ст.)
- Борисоглібський собор (XII ст.)
- Іллінська церква (XII ст.)
- Успенський собор (XII ст.)
XVII-XX століть:
- Колегіум (1702)
- полкова канцелярія — дім Лизогуба (кінець XVIII століття)
- собор Троїцького Іллінського манастиря (1679-1689)
- будинок театру (1958, архітекти Д.Фрідлін, С.Тутученко та інші)

[ред.] Література

Очерк истории города Чернигова 907-1907 гг. - Чернігів, 1908;
Смолічев П. Чернігів та його околиці за часів великокнязівських. Записки УНТ в Києві, т. 23. - К., 1928;
Чернігів і Північне Лівобережжя. Вид. ВУАН. - К., 1928
Игнаткин Н. Чернигов. - М., 1955
Рыбаков Б. Древности Чернигова. - М., 1949
Єдомаха І. Чернігів. - 1958
Логвин Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. - М., 1965
Карнабед А. Чернігів. Історико-архітектурний нарис. - К., 1969
Асєєв Ю. Архітектура Київської Руси. - К., 1969
Історія міст і сіл Укр. РСР. Чернігівська обл. - К., 1972
Асєєв Ю. Джерела. Мистецтво Київської Руси. - К., 1980
Енциклопедія українознавства

[ред.] Зовнішні посилання

http://klymenko.data-tec.net/Other_World/Ukraine.Chernigiv.htm
http://www.chernihiv-oblast.gov.ua/ Веб-портал зовнішньоекономічного потенціалу Чернігівської області
http://www.regadm.cn.ua/ Офіційний веб-сайт Чернігівської облдержадміністрації
http://www.gorsad.com.ua Чернігівський парк культури та відпочинку

Міста
Населені пункти Чернігівської області
Бахмач • Бобровиця • Борзна • Городня • Ічня • Корюківка • Мена • Новгород-Сіверський • Носівка • Ніжин • Остер • Семенівка • Щорс • Прилуки • Чернігів
Селища міського типу
Батурин • Березна • Варва • Гончарівське • Десна • Дігтярі • Дмитрівка • Добрянка • Дружба • Замглай • Козелець • Короп • Куликівка • Ладан • Линовиця • Лосинівка • Любеч • Макошине • Мала Дівиця • Михайло-Коцюбинське • Олишівка • Парафіївка • Понорниця • Радуль • Ріпки • Седнів • Сосниця • Срібне • Талалаївка • Холми

Райони Чернігівської області
Бахмацький \| Бобровицький \| Борзнянський \| Варвинський \| Городнянський \| Ічнянський \| Козелецький \| Коропський \| Корюківський \| Куликівський \| Менський \| Ніжинський \| Новгород-Сіверський \| Носівський \| Прилуцький \| Ріпкинський \| Семенівський \| Сосницький \| Срібнянський \| Талалаївський \| Чернігівський \| Щорський
Міста обласного значення Чернігівської області
Ніжин \| Прилуки \| Чернігів