Повіт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях з другої половині 14 століття.
[ред.] Історичні згадки
Вперше зустрічається в джерелах кінця 14 століття, написаних діловою "руською" мовою Великого князівства Литовського. На території Галицької Русі, західної Волині та західної Поділля в складі Польського короліства до 30-х рр. 15 ст. П. являли собою округи, якими управляли воєводи (призначалися з міцевого населення і підпорядковувалися старостам). З утворенням Руського, Белзького і Подільського воєводств ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний земський суд, які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку). До серед. 16 ст. деякі з повітів складалися з свого роду підповітів на чолі з старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до 1566 повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у Київському воєводстві (існувало з 1471) — судово-адміністративними округами. В роки національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-57 на території Гетьманської держави було скасовано повіти і запроваджено полково-сотенну систему адміністративно-територіального і військового управління (див. Полк і Сотня). Після входження українських земель до складу Австрійської монархії на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці 18 століття на губернії та уїзди. Дистрикти й уїзди місцевим населенням традиційно йменувалися повітами, що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі 19-20 ст. Поділ на дистрикти проіснував до розпаду Австро-Угорщини, а уїзди до 1918. Повітовий поділ зберігався в УРСР до 1923, коли замість 102 П. було створено 52 округи. В 1919-39 П. був адмністративно-територіальною одиницею на західноукраїнських землях, що перебували під польською окупацією.
