Франко-пруська війна і об'єднання Німеччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Франко-Пруська війна

Війна за об'єднання Німеччини

Битва біля Марс-ла-Туре

Дата:	19 липня, 1870 - 10 травня, 1871
Місце:	Франція and Німеччина
Результат:	Перемога Прусії та союзників, Франкфуртський мир
Привід:	{{{casus}}}
Территоріальні зміни:	Північно-Німецький Союз та інші німецькі держави об'єдналися у Німецьку Імперію , Ельзас та Лотарінгія перейшли від Франціх до Німеччини

Сторони

Друга Імперія

Північно-Німецький Союз та південно-німецьки держави

Командувачі

Наполеон ІІІ

Гельмут фон Молькє

Військові сили

більше ніж 500,000

Втрати

140 тисяч вбитими

50 тисяч вбитими

{{Campaignbox

{{{campaign}}}}}

Франко-пруська війна 1870-1871 - військовий конфлікт між Францією та німецькими державами, головною серед яких була Прусія. Війна, спровокована прусским канцлером Бісмарком і формально почата імператором Франції Наполеоном ІІІ, закінчилася поразкою французів, у результаті чого Прусія зуміла перетворити Північно-Німецький союз у єдину Німецьку імперію.

[ред.] Передумови

Після Австро-пруської війни 1866 домінуюча роль у процесі обьєднання німецьких земель остаточно перейшла до Прусії. У 1867 році був створений Північно-Німецький Союз, який обьєднав усі німецьки землі на північ від Майна. Канцлером Союзу був Отто фон Бісмарк . Він прагнув долучити до лав Союзу південно-німецькі держави, які під час війни виступали на боці Австро-Угорщини, і тим самим завершити процес обьєднання Німеччини. У Франції в той час панував імператор Наполеон ІІІ, племіник великого Наполеона Бонапарта. Друга Імперія прагнула зберегти свою гегемонію у континентальнії Європі, і тому намагалася протидіяти планам Бісмарка. Також Наполеон ІІІ бачив у війни спосіб подолати нарастаючи протиріччя усередині держави. Ще однією з причин були спірні землі на західному березі Рейну, які мали великий промисловий потенціал.

[ред.] Початок війни

[ред.] Привід для початку війни

У травні 1870 між Францією й Пруссією розгорнувся дипломатичний конфлікт. Іспанські ліберили запропонувало родичеві прусского короля Вільгельма німецькому принцові Леопольду Гогенцоллерн-Зигмаринену зайняти вакантний іспанський престол. Це викликало невдоволення Франції. Принц Леопольд спочатку відповістив згодою, але потім, під впливом Вільгельма , що не бажав ускладнень, відмовився. Французький уряд, бажаючи загострити ситуацію зажадав від Пруссії гарантій на майбутнє. Цю умову під час переговорів у Бад-Емсі французький посол граф Бенедетті передав королю Вільгельму. Послання з інформацією про хід переговорів було надіслане Бісмарку, якиї його опубліковав, внесши в нього свої корективи. В результаті цього німці почали вважати що французи образили їхнього короля, а французи навпаки-що образили їхнього посла.

[ред.] Початок війни

13 липня почалася мобілізація у Франції, 16-ого у Прусії, 19-ого липня Франція оголосила війну Прусії. На боці Прусії відразу виступили її союзники по Північьно-Німецькому союзі, а також південно-німецькі держави, які бачили у Наполеоні ІІІ агресора.

[ред.] Позиція інших держав

Інші держави під час війни зайняли нейтральну позицію. Так Росія пам'ятала про Кримську війну та про підтримку Францією польського повстання 1863 року. Англія( союзник Франції під час Кримської війни) була невдоволена планами Наполеона ІІІ що до Бельгії. Італія була невдоволена позицією Франції у війні Італії з Австро-Угорщиною та вдячна Бісмарку за Венецію. Австро-Угорщина нещодавна зазнала поразки у війні з Прусією та боялася втручання Росії.

[ред.] Перший етап війни

Французька Рейнська Армія(під командування особисто імператора) нараховувала близько 250 тисяч чоловік. Німці проти них виставили армію під фактичним командуванням Мольткє, яка за різними оцінками нараховувала від 380 до 500 тисяч чоловік. Взагалі людський потенціал тодішньої Французьской армії оцінювавася у максимум 570 тисяч, а армії усіх німецьких держав які брали участь у війни-більше ніж 1 мільон. На боці французів були більш досконалі рушниці системи Шапсо і більш рання мобілізація. На боці німців же була дисциплінованість, чисельна перевага, краща артілерія,ретельно розроблений ще взимку план веденя бойових дій.

Вже з самого початку війни була очевидна перевага німців. 4 серпня німці почали наступ в Ельзасі. В цей-же день німці захопили Вейсенбург. 6 серпня німецькі війська розбили 1 корпус маршала Мак-Магона у Верта та 2 корпус генерала Фроссара біля Шпіхєрна. Після чього у результаті битв на лівому березі Мозеля 16 та 18-ого серпня (біля Марс ла Туре та Сен-Пріва - Гравелота) французькі війська під командуванням маршала Базена були блоковані у Мєці Тоді французький уряд дав наказал новосформованій Шалонській армії( під командуванням Мак-Магона, особистий склад біля 120 тисяч чоловік) виступити з Реймса і деблокувати Мєц. Але 1 вересня при Седані вона зазнала жахливою поразки від німців . До полону потрапило більше ніж 80 тисяч солдатів, а разом з ними і сам імператор.

[ред.] Другий етап

4 вересня у Парижі була проголошена республіка, головою уряду став Трошю( "Уряд Національної Оборони"). Але німці прагнули здобути від війни якнайбільше і тому продовжили наступ. 13 вересня почала облога Парижу. 27 вересня здався гарнізон Страсбургу. У цей же час завдяки партіотичному піднесенню французького народу уряду вдалося сформувати чималу армію. Загальна кількість вояків( у тому числі партизанів( франтіреров) ,Національної Гвардії, гарнизонів міст) складала близько 1 мільона чоловік. Наприклад Луарська армія чисельностю 11 корпусів( біля 220 тисяч чоловік) змогла відбити 9 листопада Орлєан і почала наступ на Париж для з'єднання з оборонцями столиці.

[ред.] Кінець війни

Але 27 жовтня у Меці капітулювала найкраща 173-тисячна армія Базена. Це звело нанівець усі дії уряду. Багато хто вважав Базена зрадником, наголошуючи на тому що він міг ще продовжувати опір. Сили, яві вивільнились після капітуляціх німецьке командування направило против Луарської та Північної армій. 4 грудня французи знов втратили Орлєан,в січні 1871 зазнала поразки Північна армія під Сен-Контеном , а Східна- у Бєльфора. В той час продовжувалася героїчна оборона Парижа. З 27 грудня німці почали його бомбування з 502-ох важних гармат. У столиці були проблеми з продовольством,зброєю,медикаментами. Регулярно виникали повстання робітників та вояків Національої Гвардії . Найвідоміше з них почалосч вже після підписання перемир'я і увійшло в історію під назвою Паризька Комуна Зв'язок з провінцією підтримувався лише за допомогою аеростатів та поштових голубів. 28 січня 1871 року було підписано перемир'я. За ним німці отримували більшу частину укріплень Парижу. Боротьбу продовжувала лише Східна армія ,однак на початку лютого вона перейшла границю Швейцарії та була інтернована. 26 лютого у Версалі попередньо та 10 травня у Франкфурті остаточно була підписана мира угода.

[ред.] Результати війни

За нею Франція втрачала увесь Ельзас( за винятком Бєльфору), більшу частину Лотарінгії (разом із Мєцем). Також на Францію була накладана контрибуція у розмірі 5 млрд франків. Що до Німечини, то ще в листопаді 1870 до Північно-Німецького Союзу приєднались південно-німецьки держави. А у січні 1871 року була проголошена Німецька Імперія, яка зайняла домінуючу позицію у Європі. Втрати сторін складали близько 50 тисяч вбитими у німців там 140 тисяч вбитими у французів. Також були великі втрати серед цивільного населеня, особливо у Парижі. Франкфуртський мир сформував політичну систему в Європі на наступні 40 років. В той же час французьске суспільство вважало умови миру ганебними, прагнуло до перегляду умов та повернення собі своїх історичних земель. Це протиріччя і стало однією з причин Першої Світової Війни.