Чернігівська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ, адміністративно-територіальна одиниця на Лівобережній Україні, 1802 року виділена з Малоросійської губернії.

Адміністративний центр — місто Чернігів.

Складалася з 15 повітів: Борзенський, Глухівський, Городнянський, Козелецький, Кролевецький, Новгород-Сіверський, Ніжинський, Остерський, Сосницький, Чернігівський, Мглинський, Новозибківський, Стародубський, Суразький.

Територія Чернігівської губернії - 52 396 км2, населення - 2 298 000 (за переписом 1897); у тому числі 1 525 000 (91,8%) українців.

1919 року 4 північні повіти з мішаним українсько-білорусько-російським населенням відійшли до Гомельської губернії (з 1926 року — до Брянської губернії РРФСР).

1925 року Чернігівську губернію ліквідовано, а її територія залишилася у складі Глухівської, Конотопської, Ніжинської і Чернігівської округ УСРР.