Шолом-Алейхем
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шолом-Алейхем (справж. прізв., ім'я та по батькові - Рабинович Шолом Нохумович; 18 лютого (2.3.) 1859 - 13 травня 1916) - видатний єврейський письменник. Писав переважно мовою їдиш.
Народився у м. Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронкові Полтавської губ. Навчався в хедері - єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі. З 1876 працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880-82 Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження на доньці Лоєва у 1883-87 жив і працював у Білій Церкві. У 1887-90, 1893-1905 жив у Києві, де займався торговельними справами. Після єврейських погромів у жовтні 1905 в Києві переїхав до Львова. Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. В 1907-14 жив в Італії та Швейцарії. У 1915 переїхав до Нью-Йорка, де і помер.
Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспонденцій і статей гебрейською мовою. Перші художні твори - повість "Два камені" та оповідання "Вибори" (обидва - 1883). Тоді ж уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем (єврейське вітання - "Мир Вам"). Поява Шолом-Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою їдиш. Головні герої Шолом-Алейхема - бідні "маленькі люди", які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця. У памфлеті "Суд над Шомером..." (1888) виступив проти засилля бульварної літератури. Започаткував книжкову серію "Єврейську народну бібліотеку". Першими книжечками серії стали романи Шолом-Алейхема "Стемпеню" (1888) та "Йоселе-Соловей" (1890). Перший твір присвячений фундатору нової єврейської прози Менделе Мойхер-Сфоріму, якого Шолом-Алейхем називає "дідусем Менделе", а себе "онуком". Творчий зв'язок "дідуся" та "онука" простежується у життєписі єврейської громади, у майстерному володінні сатирою, у захисті прав принижених. У циклі "Менахем-Мендл" (1892-1909) Шолом-Алейхем карикатурно показав інший світ - світ наживи, спекуляцій, шахрайства. У 1894 видав першу повість із широко відомого циклу "Тев'є-молочар" (1894-1914). Цей "сільський єврей" з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника. Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж посміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті "Хлопчик Мотл" (1907-16), збірках "Оповідання для дітей" (1886-1916), "Пісня пісень" (1909-11). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два - "Стемпеню" та "Йоселе-Соловей") з життя єврейської художньої інтелігенції став роман "Мандрівні зорі" (1909-11). Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор.
Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені на десятки мов світу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 р. 3 нагоди 25-річного ювілею його літературної діяльності ювілейний комітет викупив права на видання його творів у приватних видавців і передав їх автору.
У Переяславі знаходиться садиба-музей Шолом-Алейхема, відкритий в 1978 році на честь 120-річчя із дня народження письменника. З В 1997 р. у Києві відкрито пам’ятник письменнику, а в 1999 р. Рада міністрів України затвердила рішення Київської міської державної адміністрації про створення у Києві музею-квартири Шолом-Алейхема.
