Яглиця звичайна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
?
Яглиця звичайна |
||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
| Aegopodium podagraria L |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.) Багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих або зонтичних з довгим повзучим кореневищем. Стебло (50-100 см заввишки) порожнисте, голе або короткоопушене, зверху розгалужене. Нижні прикореневі листки на довгих черешках, широкотрикутні в обрисі. Пластинка листка (10-20 см завдовжки) зверху майже гола, зісподу опушена. Листки двічі трійчасторозсічені, листочки видовжено-яйцеподібні, по краю гостропилчасті, на коротких черешках. Верхні стеблові листки дрібніші, на коротких, розширених у піхву черешках. Квітки у верхівковому суцвітті - складному зонтику з 20-25 променями. Зонтички (10-15 мм у діаметрі) без обгорток та обгорточок. Квітки з простою віночкоподібною роздільнопелюстковою п'ятичленного оцвітиною, дрібні. Пелюстки білі, на верхівці глибоковиїмчасті (до 1,5 мм завдовжки) . Тичинок п'ять, маточка одна, з двома стовпчиками і нижньою зав'яззю. Плід - двосім'янка, сім’янки видовжені, стиснуті з боків (3-4 мм завдовжки).
Росте у листяних і мішаних лісах, на вирубках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні. Поширена по всій Україні, в Криму дуже рідко. Заготовляють у районах поширення. Запаси сировини значні, часто утворює суцільні зарості.
[ред.] Практичне використання
Харчова, вітамінозна, медоносна, лікарська, кормова рослина. Молоді листки яглиці і листкові черешки придатні для вживання в їжу у вигляді салату. Їх добавляють у борщі і супи замість капусти, протирають на пюре, зелень яглиці відзначається приємним запахом і використовують як приправу до різноманітних страв. Черешки листків можна маринувати з оцтом, з них готують ікру і гарніри. У надземній частині яглиці містяться вітамін С (44 - 100 мг% ), каротин (до 8 мг% ), білкові речовини (до 22%), кальцій, кобальт. Використовують їх як антицинготний засіб.
Яглиця - добрий медонос, ціниться нарівні з таким високопродуктивним медоносом, як іван-чай. У ті роки, коли іван-чай не дає взятку, його замінює яглиця. Бджоли охоче відвідують, особливо в першій половині дня. Нектаропродуктивність квіток яглиці залежить від повноти лісу: при повноті 0,3 нектаропродуктивність 100 квіток за день становить 12,8 мг, при повноті 0,55,8 мг однієї рослини відповідно 134 і 62,9 мг цукру. У народній медицині яглицю використовують від подагри і ревматизму.
Яглиця має значення як кормова рослина. У її листках міститься значна кількість протеїну, золи і відносно небагато клітковини. У дослідах на кроликах показала високу поживну цінність. Через сильний запах вона поїдається в незначній кількості - великою рогатою худобою, вівцями, козами, кіньми. Найкраще її поїдають вівці. А в запареному вигляді або у вигляді січки яглиця поїдається свиньми. Яглиця добре відростає після зрізування, але на випас реагує негативно. Вона придатна для силосування.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
