Історія Норвегії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ІV в. - поява на території Норвегії німецьких племен.
[ред.] Середньовіччя
VІІІ - XІ вв. - "епоха вікінгів" - завойовницькі і грабіжницькі походи в країни Європи.
X в. - утворення Норвезького королівства на чолі з Харальдом Прекрасноволосим.
1262 - 1264 р. - норвежці завоювали Ісландію.
1319 р. - укладена особиста унія зі Швецією.
1380 р. - аналогічна унія підписана з Данією.
1397 р. - Кальмарська унія, що об'єднала три скандинавських королівства під егідою Данії.
1537 р. - Норвегія втратила самостійність і стала провінцією Данії.
[ред.] Новий час
1814 р. - Данія передала Норвегію шведам "у повну власність".
[ред.] XX вік
1905 р. - розірвання унії зі Швецією й утворення самостійного Норвезького королівства.
1914 - 1918 р. - в І світовій війні Норвегія дотримувала нейтралітету.
1940 - 1945 р. - у ході ІІ світової війни країна була окупована німецькими військами.
1949 р. - вступ Норвегії в НАТО, до Північної Ради в 1952, ЄС в 1972, але вийшла після референдуму. У 1988 Гро Харлем Брундланд був нагороджений премією Третього світу. У 1991 король Олаф V помер, йому успадковував його син Харальд V. У 1982 Норвегія ігнорувала заборону на китовий промисел. На референдумі 28 листопада 1994 норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейских організацій (ЄЕС, Шенгенські домовленності та ін.).