Біблія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У ВікіДжерелах є Біблія

Біблія (Святе Письмо) - священна книга християнства, що складається зі Старого Заповіту та Нового Заповіту. Біблія складається з окремих книг (згідно з каноном, 39 - у Старому Заповіті, 27 - в Новому), написаних різними авторами. Для християн Біблія є Божим Словом, яке, хоч і писалося людьми, є богонатхненним.

Зміст

1 Склад та структура Біблії
2 Формування біблійного канону
3 Переклади Біблії та їх поширення
- 3.1 Перші переклади
- 3.2 Переклади Біблії українською мовою
4 Дивись також
5 Література
6 Джерела Інтернет

[ред.] Склад та структура Біблії

Біблія поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви "Заповіт" (від гебрейського berit - угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством.

В Старому Заповіті розповідається про союз Бога з єврейським народом.

В Новому Заповіті розповідається про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

Для християн священними є обидві частини Біблії. Для євреїв, прихильників іудаїзму, священною є лише перша частина. Але іудеї не вживають терміну "Старий Заповіт". Вони виділяють три частини Святого Письма:

Тора (תורה – Вчення) або П’ятикнижжя Мойсеєве.
Невіім (נביאים – Пророки) та
Кетувім (כתובים – Писання).

Поєднання перших літер цих назв дає аббревіатуру תנ"ך, яка читається як «ТаНаХ». "ТаНаХ" і є назвою єврейського (іудейського) Священного Тексту.

Залежно від згрупування біблійських текстів іудейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.

У християн погляди на структуру і склад Святого Писання є дещо складнішими через неоднозначність тлумачення різними християнськими течіями проблеми складу та кількості біблійних книг, які визнані як богонатхнені.

[ред.] Формування біблійного канону

[ред.] Переклади Біблії та їх поширення

[ред.] Перші переклади

Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філядельфа (283—247 до Р. Хр.) 72 єврейськими мудрецями, і тому цей переклад носить назву Септуаґінти — Семидесятки. Новий Заповіт був написаний грецькою мовою, за винятком Євангелія від Матвія, яке було написана арамейською. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську (382—405) Cвятим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґати (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецького власне — "книги" і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III - початку IV столітть.

[ред.] Переклади Біблії українською мовою

На Україну Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковно-слов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцівському музеї в Москві, дальше — Бучацьке з ХІV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).

Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.

У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади св. Євангелії на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святої Євангелії — ченця Григорія, Архимандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Нагалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови на українську зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»

У XVII ст. процес ународовлення текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований на Україні в наслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.

І не зважаючи на те, в катехизисі митрополита Петра Могили тексти св. Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці 17-го ст., коли українська Православна Церква була підчинена Московській патріархії (1685 р.).

Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, і тому заборонено друк церковних книжок, що відріжнялися б будь-чим від московських.

А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковно-слов'янських текстів.

Але в ХІХ ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового 3аповіту на українську мову. "Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє" професором Михайлом Максимовичем. Дуже видатна праця 19-го ст. переклад Євангелії й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному Синодові російської Церкви і російській Академії Наук. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Але розглядали цей переклад і шеф канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелії українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святої Євангелії побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагував єпископ Подільський Парфеній.

У 1936 році Святий Синод Православної Церкви Польщі видав Євангелію, в тій же редакції, як велику Напрестольну.

[ред.] Біблія перекладу Куліша

Не маючи змоги в XIX ст. друкувати к Росії Святе Письмо українською мовою, українці перенесли цю справу закордон. Український письменник Пантелеймон Куліш, сам православний, разом з українським ученим Іванам Пулюем, греко-католиком, спільними силами перекладають майже ввесь кодекс Біблії. Частинами цей переклад друкувався у Львові й у Відні. Під час пожежі згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Але Пантелеймон Куліш з незламною енергією вдруге взявся за цю працю. Він не встиг закінчити її до своєї смерти, але закінчив її Іван Пулюй і письменник Іван Нечуй-Левицький. Право власності на переклад здобуло Британське Біблійне Товариство, яке вперше видало Біблію українською мовою в 1903 році. В Україні ці видання були заборонені. Українську Православну Церкву, яка відродилася під час визвольної боротьби, ліквідувала совєтська влада, після чого не можна було друкувати церковних книг українською мовою.

В Польщі, крім Напрестольної Євангелії, надруковано українською мовою ввесь Новий Заповіт і Псалтир, що їх переклав проф. Михайло Кобрин.

[ред.] Біблія перекладу Хоменка

"Святе Письмо Старого і Нового Завіту" перекладено католицьким священником Іваном Хоменком і видано в Римі у видавництві Василіян 1957 року. Відрізняється красивою літературною мовою і наявністю неканонічних книг ( Сирах, Макавей і інші).

[ред.] Біблія перекладу Огієнка

Видання Біблії в перекладі Куліша—Пулюя було вже вичерпане, а передруковувати його не видавалося розважним, бо українська мова за останні десятиліття значно розвинулася і збагатилася, тому Британське Біблійне Товариство замовило Іванові Огієнко (він же митрополіт Іларіон) новий переклад каноничної Біблії у 1936 році.

Стокгольмське Товариство для поширення Євангелії в СРСР видало в 1942 році Новий Заповіт і Псалтир у перекладі професора Івана Огієнка (в 1955 р. – митрополит Іларіон) закінчив увесь переклад Біблії для Британського Біблійного Товариства. Сьогоднішній варіянт, яким користуються всі протестанські церкви і частково православні і греко-католицька був виданий у 1962 р.

З нагоди 1000-ліття Хрещення Русі у 1988-89 рр. переклад був масово поширен на Україні на гроші західних протестанських церков і біблійних товариств.

[ред.] Біблія перекладу Турконяка, або Біблія УБТ

Українські церкви об'єднали свої перекладацькі зусилля, щоб створити сучасний, загальноприйнятний переклад Слова Божого. Так у 1997 році перекладачі під головуванням архімандрита Рафаїла Турконяка завершили переклад Нового Заповіта. Перекладання Старого Заповіту очікується завершити у 2007 році.